Найголовніше, що намагається навіяти західним друзям України путін, це те, що час на його боці, тому єдиний спосіб припинити війну — це врахувати його побажання.
️Очевидна стійкість російської економіки та викликане нею скептичне ставлення в деяких куточках до того, що західні санкції мали ефект, є центральною частиною цієї інформаційної війни, пишеєвропейський економічний оглядач Мартін Сандбу для The Financial Times.
Реальність така, що фінансові основи російської воєнної економіки все більше нагадують картковий будиночок — настільки, що високопосадовці правлячої еліти публічно висловлюють занепокоєння. Серед них Сергій Чемезов, голова державного оборонного гіганта «Ростех», який попередив, що дорогі кредити вбивають його бізнес з експорту зброї, та Ельвіра Набіулліна, голова Центрального банку. Ця пара знає краще, ніж багато хто на Заході, які повелися на цифри, що свідчать про стійке зростання, низьке безробіття та підвищення зарплат.
Але будь-яка економіка на основі повної мобілізації може привести до таких результатів: це базовий кейнсіанський підхід. Реальна перевірка полягає в тому,
як уже зайняті ресурси, а не ті, що простоюють, перерозподіляються від колишнього використання на військові потреби.
У держави є три методи досягнення цієї мети: запозичення, інфляція та експропріація. Воно має вибрати найбільш ефективне та безболісне поєднання. Самовпевненість путіна як перед Заходом, так і перед власною публікою, полягає в тому, що він може фінансувати війну без фінансової нестабільності та значних матеріальних жертв. Але це ілюзія. Якщо розчарування Чемезова та Набіулліної виплескується на публіку, це означає, що ілюзія меркне.
У новій доповіді аналітика щодо росії та колишнього банкіра Крейга Кеннеді йдеться про величезне зростання корпоративного боргу російських компаній. З 2022 року він зріс на 71% і затьмарює нові позики домогосподарств та уряду. Ці кредити, що формально є приватними, насправді належать державі.
путін взяв під контроль російську банківську систему, зобов’язавши банки кредитувати компанії, призначені урядом, на обраних пільгових умовах. Результатом цього став потік кредитів за ставками нижчими від ринкових, які надаються вигідним економічним суб’єктам.
По суті, росія займається масовим друкуванням грошей, яке здійснюється на умовах аутсорсингу, щоб не відбиватися на державному балансі. За оцінками Кеннеді, загальна сума становить близько 20% національного виробництва рф в 2023 році, що можна порівняти з сукупними бюджетними асигнуваннями на збройний конфлікт.
За діями Кремля можна судити про те, що він вважає неприйнятними дві речі: помітно слабкі державні фінанси та шалену інфляцію.
Уряд уникає значного дефіциту бюджету, незважаючи на зростаючі витрати, пов’язані з війною. Центральний банк може вільно підвищувати відсоткові ставки, які нині становлять 21%. Цього недостатньо, щоб збити інфляцію, викликану субсидованими державою кредитами, але достатньо, щоб утримати зростання цін у рамках. В результаті виходить, що проблеми Чемезова і Набіуліної — це не помилка, яку можна виправити, а невід’ємна частина путінського вибору, який полягає в тому, щоб лестити державні фінанси та стримувати інфляцію.
️Щось ще має піти на поступки, і це щось включає підприємства, які не можуть працювати прибутково коли вартість позикових коштів перевищує 20%.
Приватизована путіним схема кредитування, тим часом, накопичує кредитну кризу в міру того, як кредити стають поганими. Держава може врятувати банки — якщо вони не впадуть першими.
Враховуючи досвід росіян, які зіткнулися із знеціненням вкладів, страх повторення ситуації може легко спровокувати масове вилучення вкладів. Це знищить легітимність не лише банків, а й уряду.
Коротше кажучи, час не на стороні путіна. Він сидить на торкаючій фінансовій бомбі уповільненої дії власного виготовлення. Головне для друзів України — позбавити його єдиного засобу, який міг би її знешкодити: ширшого доступу до зовнішніх фондів. Захід перекрив Москві доступ до резервів на суму близько 300 млрд. доларів, поставив заслін на шляху торгівлі нафтою та обмежив її можливості імпортувати низку товарів.
Все це разом узяте не дозволяє росії витрачати всі свої закордонні доходи на полегшення нестачі ресурсів усередині країни. Посилення санкцій та остаточна передача резервів Україні як перший внесок у репарації посилить ці обмеження.
Одержимість путіна — це раптовий крах влади. Це, як він, мабуть, розуміє, і є той ризик, який запустила його військова економіка. Змусити його відступити, розширивши доступ до зовнішніх ресурсів за рахунок ослаблення санкцій, буде його метою у будь-якій дипломатії. Захід повинен переконати його, що цього не станеться. Це і тільки це змусить путіна обирати між нападом на Україну та утриманням влади всередині країни.
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
