Непристойна пропозиція Трампа, супроводжувана військовою погрозою, не просто абсурдна, а й небезпечна
У 2019 році, коли Дональд Трамп уперше заявив, що США мають «купити Гренландію», прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен справедливо відкинула цю ідею як «абсурдну». Гренландія не продається, підкреслила вона. Хоча Данія керує зовнішньою політикою і безпекою цієї території, внутрішні справи Гренландія вирішує сама.
Але тепер Трамп повертається до Білого дому, і він упевнений, що Америці «абсолютно необхідно» отримати право «власності та контролю» над цією величезною територією в Арктиці. Ще більше шокують його заяви про те, що не виключено застосування військової сили для досягнення цієї мети (хоча його кращий варіант погроз — «величезні мита»).
Ці заяви виглядають неймовірними, але тут немає приводу для сміху. Гренландія — це важливе і делікатне дипломатичне питання. До її статусу слід ставитися з обережністю і співчуттям, щоб не створити більшу кризу. Адже такий результат не відповідатиме нічиїм інтересам.
Тут важлива історія. Гренландія була данською колонією до 1953 року,
коли вона стала однією з провінцій Данії. Потім, у 1979 році, цей величезний острів (найбільший острів у світі) домігся самоврядування. Починаючи з 2009 року, Гренландія і Королівство Данія підтримують систему широкої автономії, згідно з якою лише деякі сфери політики (насамперед безпека і оборона) залишаються під контролем уряду в Копенгагені.
90% експорту Гренландії, в основному, креветки
Більшість політичних партій Гренландії прагнуть незалежності острова, і, згідно з домовленостями 2009 року, у них є право організувати референдум з цього питання. Але більшість гренландців розуміють, що поки що цей крок робити занадто рано. Спочатку треба сформувати потенціал, необхідний для функціонування незалежної національної держави.
На тлі нових ініціатив Трампа не важко припустити, що питання про незалежність домінуватиме на найближчих виборах у Гренландії, які мають відбутися не пізніше 6 квітня. Але дуже сумнівно, щоб гренландці підтримали ідею обміну легкої руки данського правління на загребущі руки Трампа та його коаліції MAGA («Зробити Америку знову великою»).
На краще чи гірше, але гренландці прихильні до скандинавської моделі соціальної держави і не захочуть відмовлятися від неї заради американської моделі.
Хоча Гренландія не входить до Євросоюзу, її жителі - входять, тому що вони громадяни Данії. Понад половину держбюджету острова забезпечує данський уряд, а 90% його експорту (в основному, креветки) спрямовують на ринок ЄС, куди у Гренландії привілейований доступ.
Незважаючи на територіальні та економічні амбіції Росії та Китаю в Арктиці, військові загрози для Гренландії мінімальні. Найближчий російський форпост перебуває на відстані двох тисяч засніжених кілометрів, а два китайських дослідницьких судна, здатних працювати в Арктиці, судячи з усього, задіяні у водах навколо Антарктиди.
Крім того, згідно з угодою 1951 року (і наступними) Америка вже має право розміщувати військові об'єкти в Гренландії. Авіабаза Туле на крайній півночі острова була величезним об'єктом на початку Холодної війни, і (хоча це публічно заперечувалося) там навіть була ядерна зброя. Сьогодні вона перейменована на космічну базу Пітуффік і виконує функції раннього попередження та космічного спостереження.
Утім, за умови консультацій із владою Данії та Гренландії американські військові можуть робити на цьому острові більш-менш усе, що їм захочеться.
Данія, зі свого боку, керує патрульними кораблями навколо Гренландії, а незабаром закупить дрони для відеоспостереження; втім, основним завданням її невеликого військового контингенту є пошук і порятунок.
Так, зі спадщиною колоніалізму завжди важко мати справу. Приблизно 88% жителів Гренландії - це інуїти, а стосунки між Гренландією і Данією не повністю вільні від складних проблем минулого. Але не можна сказати, що Америка прославилася своїм поводженням із корінними народами, тож вона не в тому становищі, щоб повчати інших на ці теми.
Гренландія справді має великі запаси рідкоземельних мінералів, які використовуються у високотехнологічній продукції. Але інвестиційний клімат для видобутку цих ресурсів далекий від ідеального через новоявлену політичну невизначеність на острові, брак робочої сили, крихку природу. Ба більше, потепління в Гренландії та в Арктиці загалом відбувається щонайменше вдвічі швидше, ніж в інших частинах планети, що підвищує економічну, соціальну та політичну крихкість. Це ще одна причина для обережного управління повільним рухом Гренландії до ширшої автономії (і згодом, можливо, незалежності), а не для шокуючих заяв і залякування.
Непристойна пропозиція Трампа, що супроводжується військовою загрозою, не просто абсурдна, а й небезпечна. Поступова еволюція відносин «легкої руки» між Гренландією і Данією — це, очевидно, найкращий варіант для острова.
NV володіє ексклюзивним правом напереклад іпублікацію колонок ProjectSyndicate Републікація повної версії тексту заборонена
Оригінал
CopyrightProjectSyndicate 2024
Приєднуйтесь донашого телеграм-каналуПогляди NV
