Найближчим часом ми побачимо, ким же насправді є Дональд Трамп — великим лідером, чи базікою
Однією з найбільш виразних рис новообраного американського президента, є його прагнення величі. У своїх промовах він вже неодноразово ставив себе в один ряд з великими американськими президентами та подавав деякі свої досягнення як найбільші в американській історії. У власних очах та очах своїх прихильників Трамп є супергероєм, якому можна пробачити будь-які гріхи, адже його покликання — здійснити доленосні зміни в США та всьому світі. На меншу роль, він не погодиться.
Проте, спостерігаючи за поведінкою Дональда Трампа, я постійно сумніваюсь, чи зможе він стати справді великим лідером. Причиною цього сумніву є певна розбіжність між його словами та діями. З одного боку, він чітко дав зрозуміти, що прагне стати не просто президентом, а видатною постаттю, яка вирішить серйозні проблеми та зробить Америку знову великою. З іншого боку, його дії нерідко схожі на дрібну мишачу метушню: територіальні претензії до Гренландії, Канади чи Панами якось геть не личать особі, яка претендує на світове лідерство.
Сильний не доводить свою силу, ображаючи слабших. Його міць вимірюється вміння перемагати рівних собі. Великі лідери вирішують великі проблеми, а не переймаються тим, як забрати в сусіда шматок саду.
Сильний не доводить свою силу, ображаючи слабшихОдним з індикаторів справжньої сили Дональда Трампа буде його здатність виконати обіцянку завершити російсько-українську війну. Але тут є один важливий нюанс. Річ у тім, що будь-який політичний лузер на чолі США зміг би завершити її, припинивши підтримувати Україну та змусивши її, тим самим, піти на поступки Росії. Це, справді, найлегший шлях завершити цю війну. Для цього, фактично, нічого не потрібно робити: достатньо буде просто «вмити руки», сказавши «Це не наша справа».
Натомість як поведе себе той, хто претендує на статус світового лідера? Він не втікатиме від проблеми, а вирішуватиме її. Проблемою ж є не війна як така. Звичайно, війна це трагедія, адже через неї гине величезна кількість людей, на що Трамп справедливо звернув увагу. Проте ця війна є наслідком справжньої проблеми — порушення Путіним правил,
за якими жив світ, і до створення яких США доклали руку. Отож, саме цю проблему й треба вирішувати, а не втікати від неї, прикриваючись словами про необхідність зупинити загибель людей. Загине та страждатиме значно більше людей, якщо замість подолання причин проблеми Трамп буде боротись з її наслідками.
Саме тому, на мою думку, ця війна стане для Трампа справжнім тестом на лідерство: зможе він поставити на місце Путіна, показавши «хто у світі хазяїн», чи, закривши очі на проблему, заграватиме з ним? Я боюсь, щоб Трамп не став тією особою, яка «дала задню» перед хуліганом, що кинув камінь у її сад, кажучи «Та кому той сад потрібен» й демонстративно жбурляючи каменюки в сади своїх сусідів. Наразі ж від новообраного американського Президента та його команди надходять змішані сигнали. З одного боку вони начебто й намагаються звертатись до Росії з позиції сили, погрожуючи, в іншому випадку, важкими наслідками. З іншого ж боку, помітні й спроби загравати з Путіним та натяки жертві (Україні), що вона, мовляв, сама винна і треба йти на поступки та приймати деякі російські вимоги.
Тому найближчим часом ми побачимо, ким же насправді є Дональд Трамп — великим лідером, чи базікою, вміння якого обмежуються голосними обіцянками та розважанням людей на мітингах. Я звичайно, щиро вболіватиму за нього, адже наші інтереси повністю співпадають — я справді хочу щоб Америка знову стала великою та вирішувала проблеми по-дорослому. Чи вистачить на це у Трампа духу — покаже час.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
