Україні теж варто подумати над довшою підготовкою комунікації з партнерами та опонентами
Українським Facebook пішла цікава історія. Люди подивилися поти Кирила Дмитрієва (парламентер від Путіна) в мережі Х, де той хвалить Трампа. І прокльони в коментарях від представників низки африканських і азіатських країн. Природно, з висновком — Дмитрієв робить трохи не те, що обіцяв цим державам Путін. Читач, можливо, додумає, що ось воно — «прозріння» глобального Півдня, і у РФ будуть проблеми. Однак, на мій погляд, ситуація інша. І її треба розглядати як класичний приклад підготовки до виконання своїх завдань. Для розуміння пост спробую якраз оформити у вигляді завдання з підручника середньої школи.
Дано:
— Путіну необхідно виходити з війни на своїх умовах.
— Кандидат (тоді ще кандидат у президенти) Трамп говорить про намір закінчити війну. Але не говорить про «перемогу України».
— Путін розуміє, що буде торг. І знає специфіку Трампа — його любов до себе любого (вже вибачте за тавтологію), прагнення укладати двосторонні угоди та неповагу до інституційного підходу в політиці.
Він усе це демонстрував ще під час першого свого терміну.
Треба:
— сформувати пакет пропозицій
— і, найголовніше, вибрати парламентера.
— Переговірнику «треба» сподобатися Трампу
Путін розуміє, що буде торгРішення:
Обирають Дмитрієва (точніше обирають кількох людей, де Дмитрієв був одним із них). Його профіль — керівник фонду прямих інвестицій — саме структури, що відповідає за «угоди» в економіці.
Дмитрієв у мережі Х починає схвально відгукуватися про рішення Трампа. І наривається на гнівні коментарі від (можливо — чому «можливо» — буде нижче) представників країн «Глобального Півдня».
І, паралельно, відвідує Вашингтон (для чого його тимчасово «прибирають» із санкційних списків), а в четвер, 10.04, зустрінеться з американськими візаві ще раз.
На цьому можна було б поставити крапку. І справді говорити про гнів партнерів РФ із числа країн «Глобального Півдня».
Але давайте замість емоцій увімкнемо мізки. Думати, кажуть, не боляче. І маємо.
Якщо тобі треба викликати симпатію в іншої сторони на складних переговорах, ти заздалегідь запускаєш низку тез, приємних іншій стороні.
Причому думаєш, що сказати і як донести.
Тепер на пальцях по механізмах.
1. Мережа Х — кому вона належить? І чи є ймовірність, що її переглядатимуть насамперед (ну не Однокласників же там читають). Є ймовірність, що це перше враження збалансує можливий негатив, який потім підкинуть спецслужби у твоєму профайлі. Тим паче, що Трамп не надто їм довіряє.
Читайте також:
Олексій Мельник
Путін послав у США «купця з соболями». Чому це дуже небезпечно для нас
2. Ти знайшов що сказати, але треба показати ефект. Що ти готовий повторювати свої тези навіть на тлі обурення аудиторії та прокльонів на твою адресу. А також звинувачень у «зраді» російської політики. І тут якби не було коментаторів, їх би варто було придумати. Отже, я пропоную читачеві поставити запитання: яка держава першою поставила на службу «фабрики ботів» і «фабрики тролів»?
Зазначу також, що тло «прокльонів» у коментарях вельми приємне Трампу та Маску — вони стикалися з тим самим.
Але (з точки зору російської політики), навіть тисячі прокльонів у коментарях жодним чином не впливають на позиціонування РФ на глобальному Півдні.
Бо важливі рішення керівництва цих країн. А там працюють інші механізми.
Тому можна захоплюватися бурею в склянці під постами Дмитрієва. А можна замислитися. І зрозуміти, що у цих постів є всього лише кілька адресатів. А коментатори потрібні для масовості, для просування твіта. Або, образно висловлюючись, як купа перегною, на якому автор намагається виростити квіточку для Трампа.
До чого я це пишу. Гарний кейс, який показує, що Україні теж варто подумати над більш тривалою підготовкою комунікації з партнерами та опонентами. Кінний наскок не завжди допомагає. Та й США не все втрачено. Адже є інтереси збройових компаній. Є переплетення геополітичних інтересів у чорноморському регіоні, на якому Україна може грати. Є, зрештою, нові регіональні супердержави, з якими треба мати справу. А отже, час замислюватися над питаннями:
а) які напрямки нам важливі?
б) хто там буде комунікатором?
в) які тези вже сьогодні треба донести?
г) які механізми (інструменти) донесення обрати?
Текст опубліковано з дозволу автора
Оригінал
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
