Поточна та майбутня позиція Туреччини у світі обговорюється як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Суть дискусії полягає в тому, де буде стояти Туреччина у конфлікті між Заходом і Сходом.
Про роль Туреччини в НАТО та курсі на тісні відносини Туреччини з альтернативними “платформами світового фронту” розповів турецький журналіст Фікрет Акфірат на сторінках видання Aydinlik, що дотримується націоналістичних та консервативних поглядів.
Два саміти.
Колумніст звернув увагу на два важливих міжнародних саміти, завдяки яким активізуються дискусії щодо американо-європейських відносин, майбутнього НАТО та стратегічного позиціювання Туреччини.
Перший – це саміт глав держав і урядів НАТО, який відбудеться в Гаазі, Нідерланди, 24-25 червня. Саміт проходить на тлі повідомлень про те, що США більше не відповідатимуть за європейську безпеку та розглядають можливість виходу зі складу командування НАТО в Європі. Немає впевненості, чи відвідає саміт НАТО президент США Дональд Трамп. А сам саміт відбувається в умовах, коли євроатлантична система опинилася на серйозному роздоріжжі,
яке визначатиме хід подій у найближчий період.
Друга подія, це саміт лідерів БРІКС 2025, що відбудеться 6-7 липня у Бразилії. Головною темою цьогорічного саміту оголошено «Зміцнення глобального південного співробітництва для більш інклюзивного та сталого управління». На думку Акфірата, БРІКС “нещодавно отримав значний імпульс після прийняття до членства Індонезії, країни з найбільш численним мусульманським населенням у світі“. Туреччині запропоновано статус країни-партнера на саміті лідерів БРІКС у жовтні 2024 року.
“Саудівська Аравія, яка раніше подала заявку на членство, ще не приєдналася до БРІКС. Видно, що уряди Туреччини та Саудівської Аравії мають схожу позицію щодо членства в БРІКС, і, розвиваючи економічну інтеграцію з глобальним півднем, вони намагаються використовувати БРІКС як козир у політичних відносинах із Заходом“, – відзначає колумніст Aydinlik.
Для провідних країн БРІКС, участь Саудівської Аравії та Туреччини буде мати вирішальне значення для того, щоб платформа стала сильною альтернативою гегемонії глобального півдня, пише автор.
Сумніви у західних інститутах.
Фікрет Акфірат вважає,
що для переважної більшості офіційних і цивільних західних інституцій Туреччина, член західного табору з 1945 року, більше не є «західним союзником». Однак на основі цієї оцінки виникли два різні підходи:
Згідно з першим, Туреччину слід розглядати як частину антиатлантичного фронту і ставитися до неї так само як до Росії, Китаю та Ірану. Суть другого підходу полягає в тому, щоб забезпечити збереження стратегічних зв’язків Туреччини із Заходом, щоб не дати їй стати рішучим членом глобального півдня, який поступово формується. На думку автора, за останні 10 років ці два підходи переплелися і визначили відносини між Туреччиною та Атлантичним фронтом. При цьому політика адміністрації Трампа і європейських адміністрацій, на думку Акфірата, ґрунтується на другому підході, хоча й з різними мотивами.
Турецька дилема.
З початку 1990-х років західний альянс у державі та суспільстві в Туреччині все більше ставиться під сумнів, вважає колумніст. На його думку, Атлантичний фронт, до якого держава долучилася під час холодної війни заради гарантій безпеки, загрожує територіальній цілісності та політичній єдності Туреччини.
“Туреччина протягом останніх 40 років намагається боротися з атлантичними загрозами всередині Атлантики. Наближається точка, коли напруга, створена цією дилемою, більше не може бути підтримана. Звичайно, всі ці процеси позначаються на внутрішній політиці Туреччини. Поляризації в боротьбі за владу в Туреччині формуються відповідно до цього основного фокуса“, – підсумував автор.
Про автора: Фікрет Акфірат здобув ступінь магістра журналістики в університеті Анкари. Протягом 12 років був головою бюро телебачення Ulusal Kanal і газети Aydınlık в Анкарі. Неодноразово їздив до Китаю, росії, Іраку, Північного Іраку, Ірану та Сирії. Відвідав кілька зустрічей щодо ініціативи «Один пояс, один шлях» разом з китайськими експертами. Крім того, він мав можливість відвідати Сіньцзян-уйгурський автономний район. У 2013 році брав інтерв’ю у президента Сирії Башара аль-Асада. Автор книг: «Як Сполучені Штати заснували Курдистан» (видавалися у 2004 та 2007 роках) та «Сирійська експедиція Ердогана» – 2015 рік.
Нагадаємо, раніше “Флот 2017” писав, що росія використає саміт БРІКС,
що проходив у 2024 році в Казані, як можливість продемонструвати свої зусилля з посилення глобальних зв’язків із незахідними державами й укласти угоди й торгівельні механізми, за допомогою яких вона зможе підтримати свої воєнні зусилля в Україні пом’якшуючи вплив західних санкцій. За підсумками саміту БРІКС оприлюднивдекларацію з закликом на недопущення збройних конфліктів, “у тому числі шляхом усунення їхніх корінних причин”.
У кінці січня президент США Дональд Трамп пригрозив, що країнам БРІКС загрожують 100%-ві мита з боку США якщо вони введуть власну валюту, яка замінить долар.
У містах Туреччини у березні прокотилася хвиля масових протестів через затримання мера Стамбула Екрема Імамоглу, головного політичного опонента президента Туреччини Реджепа Ердогана. Наступні президентські та парламентські вибори в Туреччині пройдуть у 2028 році.
Сообщение Між самітами БРІКС та НАТО: в Туреччині обговорюють, який бік прийняти появились сначала на Флот 2017.
