Про це повідомляють Новини Ватикану.
Папа Лев XIV висловив вдячність за численні вітальні послання, що надійшли після його обрання на Апостольський Престол, та за співчуття у зв'язку зі смертю Папи Франциска. Папа зазначив, що ці послання надходили навіть із країн, з якими Святіший Престол не підтримує дипломатичних відносин. Ці знаки поваги, сказав він, спонукають до поглиблення взаємних зв'язків.
«Я хотів би, щоб у нашому діалозі завжди переважало почуття сім'ї, - адже дипломатична спільнота представляє всю сім'ю народів, - почуття сім'ї, яка поділяє радості та життєві випробування, а також людські та духовні цінності, що її надихають. Дійсно, Папська дипломатія – це прояв самої вселенськості Церкви, і у своїй дипломатичній діяльності св. Престол надихається пастирською невідкладністю, що підштовхує не до пошуку привілеїв, а до зміцнення її євангельської місії на служінні людству».
Папа підкреслив, що Церква, як і він особисто, прагне «досягти і взяти в обійми кожен народ і кожну окрему людину на цій землі, яка прагне і шукає істини, справедливості та миру».
Саме ці три слова – мир, справедливість та істина – є ключовими у місіонерській та дипломатичній діяльності Святого Престолу.
Нерідко, пояснив далі Папа, ми вважаємо мир відсутністю війни та конфлікту, адже протистояння є «частиною людської природи і завжди нас супроводжують, дуже часто змушуючи жити у постійному стані конфлікту». У християнській перспективі, а також з погляду інших релігій мир – це насамперед дар, перший дар Христа:
«Але це дар активний, захоплюючий, він залучає та зобов'язує кожного з нас незалежно від культурного походження та релігійної приналежності, і він вимагає насамперед роботи над собою. Мир створюється в серці і починаючи від серця – викоріненням гордині та домагань, стримуванням мови, оскільки поранити та вбити можна і словами, а не лише зброєю».
Починаючи з себе, всі ми покликані викорінювати передумови для будь-якого конфлікту та деструктивної загарбницької волі. Це також вимагає щирого бажання діалогу, натхненого прагненням до зустрічі, а не до зіткнення. У цьому сенсі, наголосив Папа, важливо «повернути до життя багатосторонню дипломатію та міжнародні інститути,
які були задумані передусім як засіб для вирішення суперечок». Крім того, «необхідна воля до припинення виробництва знарядь руйнування та смерті».
Друге ключове слово – справедливість: світ вимагає справедливості, пояснив Папа та послався на Лева XIII, Папу першої соціальної енцикліки Rerum Novarum.
«Святійший Престол не може не підіймати свій голос перед численними ситуаціями нерівноваги та несправедливості, які, серед іншого, призводять до негідних умов праці і до зростання роздробленості та конфліктності суспільства».
Говорячи про відповідальність урядів за створення гармонійного та мирного суспільства, Папа додав, цитуючи Rerum Novarum:
«Це можливо насамперед за допомогою вкладень у сім'ю, засновану на стабільному союзі між чоловіком і жінкою, “малому, але справжньому суспільстві, що передує будь-якому громадянському суспільству”».
Третє ключове поняття для місії та дипломатії св. Престолу – істина.
«Не можна збудувати по-справжньому мирні відносини, також і в лоні міжнародної спільноти, якщо не на істині. Там, де слова набувають двозначних і двоїстих відтінків,
а віртуальний світ зі своїм видозміненим сприйняттям реальності безконтрольно перемагає, вкрай важко побудувати автентичні відносини, оскільки не вистачає об'єктивних і реальних передумов для комунікації».
Зі свого боку Церква, підкреслив Папа, не може не говорити правду про людину та про мир, і, якщо необхідно, вона робить це прямо, можливо, викликаючи початкове нерозуміння. При цьому істина завжди повинна супроводжуватися любов'ю, біля витоків якої знаходиться «турбота про життя і благо кожної людини». У християнській перспективі «істина – це не утвердження абстрактних і безтілесних принципів, а зустріч із самою особистістю Христа, який живе в громаді віруючих».
Наприкінці зустрічі з дипломатами Святіший Отець провів особливий зв'язок між початком свого служіння та Ювілеєм, присвяченим надії:
«Це час навернення і оновлення і насамперед можливість залишити позаду суперечки й почати новий шлях, надхненною надією, що ми зуміємо побудувати, працюючи спільно, кожен відповідно до своєї снаги та відповідальності, такий мир, у якому кожен зможе реалізувати власну людяність в істині, у справедливості та у мирі. Я сподіваюся, що це відбудеться у всіх контекстах, починаючи з відзначених найбільшими випробуваннями, таких як Україна та Свята Земля».
