У віці 88 років помер відомий французький письменник, режисер, журналіст Філіп Лабро.
Філіп Лабро помер у середу, 4 червня, у Парижі після тривалої боротьби з онкологічним захворюванням. Про це повідомляє французьке видання Paris Match.
Філіп Лабро є одним з французьким праведників народів світу, адже в роки Другої світової війни він разом з родиною переховував у своєму будинку єврейських дітей.
Після війни він обрав для себе шлях у журналістиці, у віці 15 років ставши головним редактором журналу Journal des jeunes (Журнал для молоді) завдяки перемозі у конкурсі від газети Le Figaro. У 18 років він навчався у Сполучених Штатах в Університету Вашингтону та Лі в Лексінгтоні.
Після повернення до Франції він працював у провідних французьких виданнях, а під час вбивства Джона Кеннеді у листопаді 1963 року був спеціальним кореспондентом у США, пізніше він написав на тему вбивства кілька книг, зокрема Вбивство президента (On a tiré sur le Président) Також він писав автобіографічні твори, зокрема за книги Іноземний студент (L'Étudiant étranger) він отримав престижну французьку літературну премію Премія Інтеральеє.
Крім того Філіп Лабро як режисером зняв сім ігрових фільмів із зірками тогочасного французького кіно, зокрема Без видимих причин з Жаном-Луї Трінтіньяном (1971), Спадкоємець (1973) і Приватний детектив (1976) з Жаном-Полем Бельмондо, Випадковість і насилля (1974) з Івом Монтаном і Кетрін Росс, Берег лівий, берег правий з Жераром Депард'є, Наталі Байє і Кароль Буке.
Крім того Філіп Лабор був також успішним автором текстів для пісень. Він писав для Джонні Холлідея, Едді Мітчелла і Джейн Біркін.
«Якби Лабро був американцем, ми б говорили про його героїв, як про Селінджера. Якби Лабро був жінкою, ми б сказали, що він Саган десятиліття. Якби Лабро був старим, мертвим, або і тим, і іншим (так, так, трапляється, таких випадків чимало), ми б дали йому Гонкура. Якби Лабро не керував радіостанцією, якби він не писав у газетах, якби він не знімав фільмів, якби він не відчував великої провини — успіху та радості з нього, якби він погодився, зрештою, бути менш живим, менш помітним, ми б ставилися до нього так, як ставимося до багатьох фальшивих письменників, яким потрібно лише задрапувати себе в позу, і яким вірять на слово, прямо в обличчя, без розбору. Якби Лабро не був Лабро, можна було б сказати, що з Дебютом у Парижі він дарує нам не лише свою найдосконалішу книгу, але й один з найкрасивіших романів сезону. На жаль, Лабро є Лабро. Тобто, дивна особистість, сповнена життям, сповнена щастя, але яка має неймовірну сміливість», — вшанував пам’ять Філіпа Лабро французький журналіст Бернар-Анрі Леві, опублікувавши цитату зі свого щоденника 1994 року.
