Європейський Союз ухвалив амбітний курс — повна відмова від закупівлі російського газу до кінця 2027 року. Але на шляху до цієї мети уряди країн-членів наполягають на незвичній вимозі: розробка відповідних планів має відбуватися в умовах повної конфіденційності, класифікованої як «професійна таємниця».
Секретність як новий стандарт енергетичного плануванняІдеться не лише про загальну стратегію ЄС. Кожна країна-член має розробити національний план відмови від закупівель російських енергоносіїв — як трубопровідного газу, так і ЗПГ. Ці плани повинні містити конкретні строки, альтернативи постачання та інвестиційні маршрути. Але публікація або обговорення таких стратегій без згоди національних урядів — заборонені.
Цей підхід був закріплений у червневій пропозиції Єврокомісії в межах оновленої Директиви з газового ринку (Gas Package), і наразі обговорюється в Раді ЄС. Більшість держав, зокрема Німеччина, Угорщина та Італія, виступили за те, щоб документи мали обмежений доступ навіть для внутрішньої циркуляції в межах ЄС.
Чому уряди бояться відкритостіНа думку європейських дипломатів,
така секретність має дві основні причини:
- Ризики для ринку Публікація строків і маршрутів відмови може викликати спекуляції на ринку газу та вплинути на цінову політику як в ЄС, так і на глобальному ринку.
- Стратегічна вразливість Деякі країни, особливо з Центральної Європи, мають ще значну залежність від російського газу — публічне розкриття деталей могло б свідчити про їхню енергетичну слабкість.
На цьому тлі 18-й пакет санкцій ЄС проти росії націлений на обмеження нових контрактів, інвестицій та реекспорту газу.
Єдність на папері, розбіжності на практиціХоча Єврокомісія презентує свою ініціативу як “європейський прорив”, в середині ЄС зростає напруга. Угорщина прямо заявляє, що не готова відмовитися від поставок “Газпрому”, а Італія та Австрія натомість шукають компроміси — зокрема, зберігаючи довгострокові контракти на “транзит” у рамках технічного обслуговування.
Джерела в Брюсселі зазначають: саме складнощі з досягненням внутрішнього консенсусу і змусили країни вимагати секретності — аби уникнути публічного тиску.
ВисновокРішення ЄС щодо поетапної, але остаточної відмови від російського газу виглядає логічним з точки зору геополітики. Але секретність підготовки — сигнал про глибину суперечностей і вразливостей всередині самого Союзу. Водночас такий підхід позбавляє громадян та аналітиків можливості публічного контролю за ключовими рішеннями у сфері енергетичної безпеки.
