Проєкт торговельної угоди, яку Європейський Союз уклав із США встановлює 15-відсотковий тариф на більшість європейських експортних товарів до США, проти нульового тарифу на американські експортні товари до Європи.
Рамкова угода також передбачає примусові закупівлі американської енергії на суму $750 млрд, європейські інвестиції в США на суму $600 млрд та додаткові замовлення на військову техніку американського виробництва.
Очевидно, що перемога за Трампом – 15:0, впевнений спеціальний радник Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки (2020-2024) Закі Лаїді.
Про те, чому Євросоюзу довелося піти на невигідні поступки Сполученим Штатам, читайте в його колонці – Поразка Європи: чому Єврокомісія побоялася йти на конфлікт із Трампом Далі – стислий її виклад.
Отже, автор колонки впевнений, що "ЄС міг вчинити інакше, адже він не є економічним чи політичним карликом".
Він нагадує, що близько 20% імпорту Америки надходить з Європи, що приблизно дорівнює її частці імпорту з Китаю.
Більш того, зауважує Закі Лаїді, американська промисловість набагато більше залежить від європейського виробничого сектору,
ніж навпаки.
"Також Європа мала в своєму розпорядженні чимало козирів і могла б ще більше посилити свої позиції, скоординувавши свою позицію з двома іншими країнами G7, які стикаються з тиском з боку США: Японією та Канадою", – звертає увагу спеціальний радник Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки (2020-2024).
Ще однією потужною картою ЄС, переконаний автор колонки, є Інструмент проти примусу (ACI), призначений для ситуацій, коли "третя країна намагається чинити тиск на Європейський Союз або одну з його держав-членів з метою вжиття конкретних заходів, які вплинуть на торгівлю та інвестиції". І вимоги Трампа цілком відповідають цьому визначенню.
"Але Європа навіть не намагалася досягти балансу сил у відносинах з Трампом", – дивується Закі Лаїді.
На його думку, якби вона продемонструвала готовність ризикнути подальшою ескалацією, коли Китай робив те саме, Трамп опинився б у набагато слабшій позиції.
Колишній спецрадник топдипломата ЄС впевнений, що укладена угода є катастрофою, "оскільки вона підтверджує, що ЄС в кінцевому рахунку керується страхом втратити захист США в сьогоднішньому небезпечному геополітичному контексті".
"З цієї точки зору, було б глибоко несправедливо приписувати фон дер Ляєн результат зробленого вибору. Вона сама обмежена двома червоними лініями: захищати інтереси Німеччини за будь-яку ціну і уникати будь-якого розриву з США", – зазначає автор колонки.
Він попереджає: коли ви готові досягти чогось "за будь-яку ціну", немає такого ступеня приниження, якого ви не прийняли б
Тим часом більшість європейських лідерів забули застереження Бенджаміна Франкліна, що "народ, готовий пожертвувати дрібкою свободи заради дрібки безпеки, не заслуговує ні на те, ні на інше, і в результаті втрачає і те, і інше".
Докладніше – в колонці Закі Лаїді, яка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника, Поразка Європи: чому Єврокомісія побоялася йти на конфлікт із Трампом
