Президент США Дональд Трамп у четвер, 6 листопада, прийме в Білому домі лідерів п’яти центральноазійських країн — Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану.
Про це повідомило агентство Reuters.
Зустріч відбудеться на тлі посилення конкуренції між великими державами за вплив у Центральній Азії, багатій на корисні копалини, вважає агентство.
Читайте також:
Перша зустріч за 6 років. Чому світ стежитиме за переговорами Трампа і Сі Цзіньпіна 30 жовтня і як вони можуть змінити хід війни РФ проти України Як зазначає Reuters, Вашингтон прагне здобути нових партнерів для забезпечення критично важливими мінералами, енергоресурсами та сухопутними торговими маршрутами, що дозволять оминати геополітичних суперників.
За словами директорки Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Ґрейселіни Баскаран, адміністрація Трампа має намір поєднувати урядові домовленості з комерційними угодами, які забезпечать США доступ до стратегічних ресурсів.
«Поки Китай і Росія зміцнюють контроль над гірничою, переробною та інфраструктурною системами регіону,
Вашингтон намагається створити власну точку впливу через цільові стратегічні проєкти», — сказала вона.
Читайте також:
«Велика угода» з Китаєм. Трамп обговорить із Сі Цзіньпіном зниження мит і ШІ технології Reuters зазначає, що Центральна Азія залишається економічно пов’язаною з Росією, тоді як Китай активно розширює свою присутність через великі інвестиції в інфраструктуру та видобуток. П’ять країн регіону володіють значними запасами урану, міді, золота, рідкісноземельних металів та інших ресурсів, необхідних для світового переходу до «зеленої» енергетики.
Агентство нагадало, що Казахстан — найбільша економіка регіону під керівництвом Касима-Жомарта Токаєва — забезпечив майже 40% світового видобутку урану у 2024 році, тоді як Узбекистан входить до п’ятірки провідних виробників. Разом вони дають понад половину світового виробництва цього ресурсу, що має стратегічне значення для американської ядерної енергетики.
Журналісти уточнили, що наразі Росія постачає близько 20% імпортного урану до США, що робить диверсифікацію джерел постачання пріоритетом для Вашингтона.
