Імперії зазвичай формуються століттями. Але в історії Чехословаччини був короткий і майже забутий період, коли молода держава серйозно замислювалася над… власними колоніями. Йдеться про міжвоєнні роки — час, коли Європа перекроювала мапу світу після Першої світової війни.
Чехословаччина, яка з’явилася у 1918 році на уламках Австро-Угорської імперії, ще не встигла повністю облаштувати власні кордони. Втім, у політичних та інтелектуальних колах країни дедалі частіше лунало питання: чи може держава середнього розміру бути не лише частиною Європи, а й «гравцем» за її межами?
Вікно в океан: порт у ГамбурзіПісля війни Чехословаччина отримала в оренду на 99 років невелику ділянку порту Молдохафен у німецькому Гамбурзі — на судноплавній річці Ельбі. Формально це було економічне рішення, але на практиці воно мало значно глибше символічне значення.
Вперше з’явилося відчуття, що держава не замкнена всередині континенту і має власне «вікно в океан». Саме з цього моменту в чеській політичній думці починають з’являтися розмови про заморські території.
Чому це здавалося можливим
Прихильники колоніальних проєктів наводили кілька аргументів:
- Демографічний у Того, колишній німецькій колонії в Африці, проживало близько мільйона людей, тоді як населення Чехословаччини перевищувало 13 мільйонів. На їхню думку, цього було достатньо для управління.
- Економічний у Того вже існувала інфраструктура, а також поклади корисних копалин — фосфати, залізна руда, какао, кава.
- Політичний досвід чехословацькі легіонери під час Громадянської війни в Росії фактично контролювали Транссибірську магістраль і величезні території, взаємодіючи з місцевим населенням і великими державами.
Також лунали ідеї щодо Нової Гвінеї Деякі чеські географи та політики вважали, що острів слабо освоєний і може стати майданчиком для промислових, наукових та місіонерських проєктів.
Це була типова для того часу віра в «цивілізаторську місію» — не колонія заради наживи, а заради культури, освіти й науки.
У 1920–1930-х роках обговорювався й варіант Абіссинії (Ефіопії) — у форматі напівколоніального впливу через школи, медичні місії та технічну допомогу. Але італійське вторгнення в Ефіопію остаточно поставило хрест на цих планах.
Парадокс молодої державиЧехословаччина не мала ані флоту, ані колоніальної традиції, ані гострої економічної потреби в заморських територіях. Натомість вона мала інше — психологічну потребу довести власну повноцінність
Колоніальні ідеї стали символом бажання показати світові, що нова держава — не просто уламок імперії, а самостійний, зрілий суб’єкт міжнародної політики. Навіть якщо ці мрії так і залишилися на папері.
