Президент США Дональд Трамп не поділяє цінностей попередніх американських президентів і є по суті "патологічним нарцисом". Про це йдеться в опублікованій 21 січня колонці оглядача The New York Times Томаса Фрідмана.
Він пише, що Трамп найбільш антиамериканський президент в історії США, і якщо під час першого президентського строку (січень 2017 року січень 2021 року) "найгірші антиамериканські схильності й інтелектуальну лінь" Трампа стримували серйозні радники, то в період другого строку в Білому домі стримувати це нікому, тому що Трамп "оточив себе підлабузниками".
Автор матеріалу вважає, що зараз Трамп управляє Сполученими Штатами так само як керував своїми компаніями, як одноосібний лідер із "повною свободою укладати жахливі угоди".
Фрідман нагадав, що такий стиль управління Трампа став причиною шести банкрутств його компаній, а зараз, на думку оглядача, усі американці є "акціонерами" Трампа, який "морально, якщо не фінансово й політично", банкрутує націю.
Описуючи поведінку Трампа як безрозсудну, егоцентричну й таку, що "явно суперечить американським інтересам",
у The New York Times ставлять запитання: "Невже Америкою тепер править божевільний король?"
Як приклад такого "божевілля" автор матеріалу наводить звернення Трампа до прем'єр-міністра Норвегії Йонаса Гар Стьоре, в якому глава Білого дому, за даними ЗМІ, пов'язав бажання встановити контроль над Гренландією з неотриманням Нобелівської премії миру. У цьому випадку Трамп каже не "Америка насамперед", а "Я насамперед", висловлюючи готовність пожертвувати 77-річним існуванням НАТО, наголошує журналіст.
На його думку, Трамп не надає жодного значення "крові, засобам й енергії", які покоління американських солдатів, дипломатів і президентів пожертвували заради побудови міцного партнерства США та Європи.
Оглядач вважає, що Трамп не розуміє важливої речі, яку зрозуміли в Китаї й країні-агресорі Росії, конкурентної переваги Америки. У РФ і КНР були лише васали, яким вони могли віддавати накази й чинити тиск, а у США союзники, які поділяли спільні цінності й готові були на "важкі" рішення на кшталт скеровування військових на війни в Іраку й Афганістані.
