Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що Ендрю Маунтбеттен-Віндзор — другий син Єлизавети II, нині позбавлений титулів — має дати свідчення перед комітетом Конгресу США після нових розкриттів про його зв’язки з покійним фінансистом і сексуальним злочинцем Джеффрі Епштейном.
Про це повідомляє Reuters.
Стармер наголосив, що колишній принц має з’явитися перед американськими законодавцями та розповісти все, що знає про Епштейна, щоб допомогти його жертвам.
«Кожен, хто має інформацію, повинен бути готовий поділитися нею в будь-якій формі, яку від нього вимагатимуть. Не можна бути орієнтованим на жертву, якщо ти не готовий це зробити», — зазначив британський прем'єр.
30 січня Міністерство юстиції США оприлюднило нові файли, пов’язані зі Джеффрі Епштейном. Наступного дня BBC повідомила, що на фото, що увійшли до останньої партії файлів Епштейна ймовірно присутній Ендрю Маунтбеттен-Віндзор.
На нових оприлюднених фото чоловік стоїть на колінах біля жінки, обличчі якої закрито чорним прямокутником (жінка при цьому повністю одягнена). На двох фото він торкається її живота,
а на одному — дивиться в камеру.
Контекст фотографій не надається, коли і де вони були зроблені — теж неясно, зауважує BBC.
Проте нагадує, що публікація фотографій може посилити тиск на Маунтбеттена-Віндзора, який вже привертав увагу через свою дружбу із сексуальним злочинцем Джеффрі Епштейном.
Також були оприлюднені електронні листи, з яких виходить, що Епштейн запрошував принца Ендрю на вечерю з «красивою 26-річною росіянкою». Повідомлення датовані серпнем 2010 року — за два роки після того, як фінансист визнав себе винним у зв’язках з неповнолітньою.
Ще один документ від 2020 року — це офіційний запит про допомогу від влади США з проханням допитати Маунтбеттена-Віндзора. Тоді вважали, що «принц Ендрю міг бути свідком та/або учасником певних подій, що мають значення для поточного розслідування».
У жовтні 2025 року принц Ендрю був позбавлений усіх титулів і привілеїв, включно із правом жити у маєтку в Віндзорі. Королівський кореспондент BBC Шон Коглан зауважував з цього приводу, що така втрата статусу не мала жодних сучасних аналогів.
