В Італії розгорівся скандал навколо так званого «етичного податку» на виробництво порнографії — норми, запровадженої ще у 2005 році, яка несподівано стала фіскальним інструментом тиску на цифрових контент-креаторів. Найбільше це зачепило авторів, що працюють через платформу OnlyFans.
Забутий податок із часів БерлусконіПодаток було введено у 2005 році за часів третього уряду Сільвіо Берлусконі з ініціативи тодішнього міністра економіки Джуліо Тремонті У той період мішенню регулювання були класичні продакшн-студії, друковані журнали та DVD-дистрибуція.
Закон передбачає додаткові 25% до стандартного податку на доходи (Irpef або Ires) для тих, хто виробляє або розповсюджує порнографічний контент. Протягом багатьох років ця норма практично не застосовувалася — про її існування часто не знали навіть бухгалтери.
Нові реалії цифрової еротикиУ 2020-х роках ринок змінився кардинально. Поява OnlyFans зробила виробництво еротичного контенту «домашнім» і індивідуальним. За різними оцінками, в Італії нині працюють до 70 тисяч активних креаторів, більшість із яких — самозайняті особи.
Значна частина з них заробляє менш ніж 400 євро на місяць, використовуючи платформу як додаткове джерело доходу.
За словами медіа-активістки Луїзи Мунтяну фіскальні органи почали активно застосовувати норму лише останні три-чотири роки. А в 2025 році Податкове агентство офіційно поширило «етичний податок» і на авторів, що працюють за спрощеною системою оподаткування. За оцінками адвоката Франческо Леоне це стосується до 90% цифрових авторів еротичного контенту.
Дискримінація чи фіскальна стратегія?Критики ініціативи вважають, що держава фактично запроваджує ідеологічно мотивоване оподаткування. На їхню думку, сучасні автори — це не великі продакшн-студії, а звичайні користувачі цифрових платформ, які тепер змушені платити на 25% більше податків, ніж фрилансери у сфері реклами, дизайну чи копірайтингу.
Представники Радикальної партії Італії заявляють, що податок має не економічний, а моральний характер. Вони вже ініціювали кампанію за його скасування, вважаючи норму дискримінаційною та такою, що суперечить принципу рівності платників податків.
Юристи також звертають увагу на розмитість формулювань закону. Теоретично під дію податку можуть потрапити не лише відверто порнографічні матеріали, а й еротична література, театральні перформанси або навіть подкасти на тему сексуальності.
Мораль і бюджетСитуація ставить перед Італією складне питання: чи є «етичний податок» інструментом захисту суспільних цінностей, чи радше способом швидко поповнити бюджет за рахунок нової цифрової індустрії.
У будь-якому разі, застосування норми 2005 року до реалій економіки платформ стало показовим прикладом того, як старе законодавство може набути несподіваного й суперечливого життя в цифрову епоху.
