Зараз превалює думка, що іранська влада – це хаотичний набір людей та ідей. Але мені здається, це якщо не повністю помилкове, то явно перебільшене твердження.
Відразу скажу, я не іраніст, але я непогано розумію, як працюють механізми влади і в своїх судженнях я виходжу, перш за все, саме з цих знань. Про це пише Вадим Денисенко.
Читайте також Країнам Затоки загрожує гідровійна з найбільшою в історії гуманітарною евакуацією
Чого домагається Іран?1. Зараз ми бачимо, що кістяк тих, хто приймає реальні рішення в Ірані, поставив перед собою єдине завдання: зберегти владу. Це єдина ціль, якій підпорядковані всі їхні дії. А вони, своєю чергою, зводяться до двох головних завдань:
- не допустити жодних протестів всередині;
- не допустити наземної операції.
коли через різні обставини каральні органи відступають в сторону, а їх квазізамінники (опозиція, бандити, тощо) свідомо чи несвідомо не можуть або не хочуть втручатися в ситуацію.
Звичайно, ще зарано робити висновки. Але поки репресивний апарат і система забезпечення продовольством не дають вагомих збоїв. Без цього ніякої внутрішньої революції не буде.
3. Наразі у внутрішній політиці невідомим фактором залишається розкол еліт. Відмова 8 учасників зборів з обрання нового лідера брати участь в цій процедурі, лист з-за ґрат одного з найвідоміших опозиціонерів – це важливо, але поки є лише фоном.
Ми маємо розуміти, що у режиму є два варіанти збереження влади – нічого не змінювати або під гаслами єдності країни очолити процес, який пропонує опозиція з тюрми: створити установчі збори і дещо переформатувати систему. Видається, що зараз це є головною дискусією тих, хто має можливість схвалювати якісь рішення.
4. З великою долею ймовірності можна допустити, що головні гравці пробують залишатися в тіні, а тих, кого ми бачимо на вершині піраміди, є фігурами, яким багато хто серед дуже умовних "сірих кардиналів",
відводить тимчасовий статус. Проте всі світові війни і революції показують, що ці розрахунки неймовірно умовні.
5. Щодо зовнішньої ситуації, то ті люди, які зараз віддають накази, керуються одним принципом – не допустити наземної операції як найбільш імовірного джерела знищення режиму. Виходячи з такого погляду, обстріли всіх сусідів є доволі логічними. Адже зрозуміло, що місяць такого життя примусить всіх тиснути на США зупинити війну.
У Дональда Трампа є два варіанти:
- або місяць бомбити Іран і потім оголосити перемогу, бо знищений ядерний і балістичний потенціали;
- або ж після місяця бомбардувань ще на пару місяців ввійти в наземну операцію з багатьма непередбачуваними наслідками.
Що відбуватиметься далі на Близькому Сході?Виходячи з цього, ми можемо дуже обережно зробити кілька припущень.
- Ескалація триватиме щонайменше кілька тижнів (все залежить від інтенсивності знищення низки об'єктів в Ірані).
- Іранська верхівка теоретично може піти на косметичне переформатування системи заради збереження влади і під гарантії США, якщо в межах системи відбудеться внутрішній переворот, який передбачатиме збереження влади нинішніми "сірими кардиналами". Головне гасло буде "збереження країни і не допущення іракського сценарію". Не факт, що це відбудеться, але поки це головний сценарій і для частини панівної верхівки в Ірані, і для США.
- При цьому, головним невизначеним питанням є те, як далі функціонуватиме нафтогазова галузь. Багато в чому, заради контролю над нею і була розпочата ця війна (як мінімум зі сторони США). А відтак, гарантії від США можливі перш за все в тому випадку, якщо американці отримують контрольний доступ до цього ринку.
- Найгіршим розвитком для всіх є наземна операція Це розуміють і саме на це розраховують іранські еліти. Але, як відомо, перший постріл ламає всі плани на війну. А тут вже пролунали тисячі тих самих пострілів.
