Повідомлення про спробу Ірану завдати удару балістичними ракетами середньої дальності (БРСД) по американсько-британській стратегічній базі Дієго-Гарсія в Індійському океані ознаменували тектонічний зсув у глобальній системі безпеки.
Поки світові столиці намагаються оцінити масштаб технічного прориву Тегерана, геополітичний сигнал уже дуже зрозумілий: в зоні прямої поразки можуть опинитися навіть європейські столиці – Берлін, Париж та Рим, пише видання haggin.az
Невдала спроба удару по Дієго-Гарсії - це військовий провал, але стратегічна перемога в плані залякування США та Європи.
Розвіяні ілюзії
Протягом десятиліть західні розвідка та сам Тегеран дотримувалися негласного консенсусу: іранська ракетна програма обмежена дальністю 2000 кілометрів. Це створювало ілюзію безпеки для Європи, залишаючи Іран проблемою виключно Близького Сходу. Вчора ця ілюзія розсипалася.
Начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) Еяль Замир виступив з роз'ясненням: «Ці ракети не призначені для ударів по Ізраїлю. Їхня дальність дозволяє досягати столиць Європи. Тепер Берлін,
Париж та Рим перебувають у зоні прямої загрози».
Технологічний стрибок, необхідний для поразки мети на відстані понад 4000 кілометрів (дистанція до Дієго-Гарсії), свідчить про те, що злочинний режим не просто мав потенціал, а й потай реалізував його, незважаючи на роки санкцій і три тижні інтенсивного знищення військової інфраструктури силами коаліції.
"Ящик Пандори" Путіна
Повернення БРСД до активної фази бойових дій — це повернення найгірших кошмарів часів холодної війни. У 1980-ті роки дипломатичні механізми, такі як Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД), служили бар'єром проти систем, що володіють мінімальним підлітним часом та колосальною руйнівною силою.
Проте ерозія цих норм почалася над Тегерані. Аналітики проводять пряму лінію від дій російського диктатора Володимира Путіна, який першим розтоптав ці заборони, застосовуючи сучасні ракетні системи у своїй агресивній та злочинній війні проти України. Москва створила тактичний і моральний прецедент, яким не забули скористатися іранські «вартові». Ракетний «ящик Пандори», що колись був закритий зусиллями наддержав,
тепер розкриють навстіж.
Особливу тривогу викликає час цієї ескалації. Іран продемонстрував можливості своїх БРСД після 12 днів повномасштабної війни та трьох тижнів системних бомбардувань його військово-промислового комплексу. Якщо метою союзників було «знезброєння» Корпусу вартових ісламської революції (КСІР), то запуск по Дієго-Гарсії свідчить про те, що оперативні можливості режиму виявилися значно живішими, ніж передбачали оптимістичні рапорти розвідок.
Проте ерозія цих норм почалася над Тегерані. Аналітики проводять пряму лінію від дій Володимира Путіна, який першим розтоптав ці заборони, застосовуючи сучасні ракетні системи у своїй агресивній та злочинній війні проти України.
Гірке пробудження Європи
КСІР, зважаючи на все, перейшов до стратегії «ва-банк». Використання найбільш провокаційних активів - це спроба режиму подати сигнал: його падіння не відбудеться у вакуумі, і ціна його виживання буде нав'язана всьому світу.
Для європейських лідерів, які тривалий час намагалися балансувати між дипломатією «великої політики» та суворою реальністю близькосхідного хаосу,
настав момент істини. Ті, хто сподівався, що звуки повітряної тривоги залишаться лише луною українського конфлікту, отримали «погані новини».
Розрахунок Тегерана прозорий: взявши під приціл європейські центри сили режим намагається створити важіль тиску для деескалації на своїх умовах. Це стратегія виживання через глобалізацію страху. Іранські стратеги офіційно вписали європейські міста у сценарій ескалації, даючи зрозуміти, що безпека Риму чи Парижа тепер безпосередньо залежить від збереження режиму аятол.
Нова червона лінія
Невдала спроба удару по Дієго-Гарсії – це військовий провал, але стратегічна перемога у плані залякування. Вона підтверджує, що ракетна програма Ірану переросла межі регіонального конфлікту.
Захід стоїть перед жорстким вибором: продовжувати війну на виснаження проти ворога, чиї «руки» стали раптово довгими, або шукати способи запечатати «ящик Пандори», який вже відкрито. Для європейських жителів відстань до пожежі на Близькому Сході раптово скоротилася до нуля.
