У контексті ядерних загроз і регіональних конфліктів Вашингтон пропонує план примирення з Тегераном, а Ісламабад готовий стати посередником Напруга в Перській затоці зростає, дрони та ракети регулярно атакують цілі на Близькому Сході, але з Вашингтона лунає сигнал до примирення. Адміністрація Дональда Трампа, яка повернулася до влади, висуває 15-пунктовий план для Ірану — не ультиматум, а пропозицію з перспективою розрядки. Пакистан оголосив про готовність прийняти ключові переговори. Цей крок може змінити геополітичну ситуацію в регіоні, де тривалий час домінує ворожнеча. Чи стане це початком нового етапу, чи лише тактичним маневром перед ескалацією? Розглянемо деталі.
15 пунктів плану Трампа для Ірану
План адміністрації Трампа — це детальна програма з 15 положень, що охоплює ядерну програму, регіональну безпеку та економічні стимули. За даними джерел, близьких до Білого дому, перші п’ять пунктів стосуються ядерної угоди: Іран повинен припинити збагачення урану понад 3,67%, розкрити всі об’єкти в Натанзі та Фордо, а також забезпечити постійний моніторинг Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).
1 Наступні чотири пункти передбачають заборону на розробку та випробування балістичних ракет із демонтажем ключових пускових установок у Семнані.
Ще шість пунктів стосуються груп-проксі: скорочення підтримки «Хезболли», «хуситів» та шиїтських формувань в Іраку. Натомість США обіцяють зняти санкції на нафту, розблокувати 50 мільярдів доларів заморожених активів і надати гарантії ненападу. Останній пункт передбачає двосторонні переговори без посередників, але з можливістю залучення нейтральних країн, зокрема Пакистану.2
Цей план ґрунтується на стратегії «максимального тиску» часів першого терміну Трампа, коли санкції коштували Ірану мільярди, а економіка стагнувала. Тепер Тегеран стикається з вибором: компроміс чи ізоляція. Аналітики Інституту миру США зазначають, що 15 пунктів — це жорсткий, але реалістичний компроміс, який враховує уроки Спільного всеосяжного плану дій (JCPOA) 2015 року.3
Роль Пакистану як посередника
Пакистан із населенням 240 мільйонів і кордонами з Афганістаном та Іраном виходить на передній план. Прем’єр-міністр Шехбаз Шаріф 15 листопада 2025 року заявив:
«Ісламабад готовий надати платформу для прямих переговорів між США та Іраном».4 Чому Пакистан? По-перше, історичні зв’язки: кордон з Іраном завдовжки 959 км, торгівля на 2 мільярди доларів щорічно. По-друге, балансування між союзниками — Ісламабад отримує військову допомогу від США (1,5 мільярда доларів з 2021 року), але підтримує економічні зв’язки з Тегераном через Китайсько-пакистанський економічний коридор.
Відкриті джерела (OSINT) фіксують активність пакистанської дипломатії: у жовтні 2025 року міністр закордонних справ Ішак Дар відвідав Тегеран, у листопаді — Вашингтон. Пакистан уже сприяв примиренню між Саудівською Аравією та Іраном у 2023 році. Тепер Ісламабад пропонує себе як нейтральну площадку з розвиненою інфраструктурою для самітів. «Це можливість для Пакистану вийти за межі регіональних конфліктів», — зазначає експерт Квінського університету.5
Проте є ризики. Пакистан має 130 мільярдів доларів зовнішнього боргу, а Саудівська Аравія, ключовий союзник, може сприйняти ініціативу як зраду. Для Ірану Пакистан — зручний посередник: мусульманська країна без історії конфронтації із Заходом.
Реакція Ірану: між принциповою позицією та прагматизмом
Тегеран відреагував стримано. Верховний лідер Алі Хаменеї назвав план «отруєним гачком», але не відкинув його остаточно.6 Президент Масуд Пезешкіан, реформіст, у розмові з Іранським державним телебаченням (IRIB) натякнув на «можливість діалогу». У суспільстві помітний розкол: «яструби» з Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) погрожують відповіддю, згадуючи атаки на бази США у 2024 році. Економіка ж потребує перепочинку: інфляція сягає 40%, безробіття — 12%, тривають протести в Хорремабаді.
Аналіз відкритих джерел із Telegram-каналів КВІР та опозиційних груп свідчить про зміну риторики: менше закликів «смерть Америці», більше акценту на «економічний джихад». Іран експортує 1,5 мільйона барелів нафти щодня попри санкції, але потребує доступу до ринків. План Трампа обіцяє 100 мільярдів доларів інвестицій за п’ять років — спокуслива перспектива для еліти.
Регіональний контекст: Саудівська Аравія, Ізраїль і хусити
Пропозиція Трампа вписується в ширший контекст. Саудівська Аравія після угод Авраама нормалізувала відносини з Ізраїлем і протистоїть Ірану через хуситів у Ємені.
Атаки дронів на Червоне море з 2023 року коштували глобальній торгівлі 1 трильйон доларів.7 Ізраїль під керівництвом Біньяміна Нетаньяху підтримує план, але наполягає на «нульовому збагаченні». Іранські проксі в Лівані та Сирії залишаються червоною лінією для Тель-Авіва.
Пакистан може стати ключем: він уже сприяв саудсько-іранському примиренню і здатен стримати ескалацію. У разі успіху переговорів в Ісламабаді стабілізується Перська затока, знизяться ціни на нафту (Brent — 85 доларів за барель), а Україна отримає полегшення через стабілізацію енергоринків.
Історичний контекст: від JCPOA до «максимального тиску»
Щоб зрозуміти ставки, згадаємо передісторію. Спільний всеосяжний план дій (JCPOA) 2015 року обмежив ядерну програму Ірану в обмін на зняття санкцій. Трамп вийшов з угоди 2018 року й запровадив стратегію «максимального тиску» — експорт нафти впав із 2,5 до 0,3 мільйона барелів на добу. Адміністрація Байдена намагалася відновити угоду, але безуспішно через вимоги Ірану. Тепер Трамп пропонує «JCPOA 2.0» — жорсткіший варіант із економічними стимулами.8
Пакистан має досвід посередництва:
у 2000-х роках сприяв діалогу між США та талібами. Його роль зростає завдяки Китайсько-пакистанському економічному коридору (62 мільярди доларів від Китаю), що робить Ісламабад регіональним хабом.
Глобальні наслідки для світу та України
Успіх плану матиме далекосяжні наслідки. Ціни на нафту знизяться, Іран віддалиться від Росії (яка отримує дрони на 2 мільярди доларів), Китай втратить важелі впливу. Для України це вигідно: стабільні енергоринки, зменшення доходів Тегерана на війну. Провал загрожує війною: Ізраїль готується до ударів по Натанзу, США розгортають авіаносці в Перській затоці.9
Експерти Brookings Institution прогнозують 60% шанс успіху за участі Пакистану завдяки його нейтральності та логістиці. Це не просто переговори, а можливість миру в регіоні, де з 1979 року загинуло 500 тисяч людей.
Перспективи: що чекає попереду?
Наступні тижні вирішальні. Іран може відповісти до грудня, Пакистан уже готується до саміту. Трамп, досвідчений переговорник, грає по-крупному. Чи погодиться Тегеран? Чи витримає Пакистан тиск? Світ уважно стежить за розвитком подій. Цей 15-пунктовий план — реальний шанс на дипломатичне перезавантаження.
Джерела Reuters: Trump admin pitches 15-point Iran peace proposal
US State Department briefing
US Institute of Peace analysis
Dawn: Pakistan offers to hold talks
Al Jazeera on Pakistan’s role
Iran International: Khamenei’s response
Wall Street Journal on Houthi impacts
Council on Foreign Relations backgrounder
Brookings Institution prospects
