Загроза безстрокового контролю Ірану над Ормузькою протокою спонукає країни Перської затоки переглядати плани будівництва нафтопроводів в обхід протоки, щоб забезпечити безперебійний експорт нафти та газу.
Загроза безстрокового контролю Ірану над Ормузькою протокою спонукає країни Перської затоки переглядати плани будівництва нафтопроводів в обхід протоки, щоб забезпечити безперебійний експорт нафти та газу.
Про це повідомляє Financial Times з посиланням на посадовців та представників галузі.
Нові трубопроводи можуть стати єдиним способом зменшити постійну вразливість регіону до перебоїв у Ормузькій протоці, навіть попри високі витрати, політичну складність і тривалість реалізації таких проектів.
Конфлікт підкреслив стратегічне значення 1200-кілометрового нафтопроводу "Схід-Захід" у Саудівській Аравії. Побудований у 1980-х роках на тлі ризиків "танкерної війни" між Іраном та Іраком, він нині забезпечує постачання 7 млн барелів нафти на день до порту Янбу на Червоному морі, повністю минаючи Ормуз.
Наразі королівство розглядає можливість експортувати до 10,
2 млн барелів нафти щодня через нафтопровід. Це передбачає розширення потужностей "Схід-Захід" або будівництво нових маршрутів.
Попередні проекти трубопроводів у регіоні неодноразово зупинялися через високі витрати та складність. Проте, за словами Майсун Кафафі, старшого радника програм Атлантичної ради на Близькому Сході, настрої в Перській затоці змінилися.
На її думку, найстійкішим варіантом є не один альтернативний нафтопровід, а мережа коридорів, хоча реалізація такого проєкту буде надзвичайно складною. У довгостроковій перспективі нові трубопроводи можуть використовуватися для транспортування ширшого спектру товарів, крім нафти та газу.
Одним з можливих варіантів є відновлення планів США щодо амбітного коридору IMEC, який мав би пройти з Індії через Перську затоку до Європи, хоча початково проєкт передбачав політично складну ділянку трубопроводу до ізраїльського порту Хайфа.
У найближчій перспективі найбільш життєздатними рішеннями вважають розширення нафтопроводу "Схід-Захід" та маршруту Абу-Дабі – Фуджейра, що дозволить збільшити пропускну здатність без складнощів, пов’язаних з новою транскордонною інфраструктурою.
Цей технічний маршрут був реалізований у рамках стратегічного плану королівства щодо забезпечення безперебійного експорту енергоресурсів у разі блокування основного морського шляху. Танкерні флотилії були перенаправлені до порту Янбу на Червоному морі, який перетворився на критично важливу транспортну артерію для світового енергозабезпечення.
