Ракети, що падають на Близькому Сході, б’ють прямо по ваших тарілках: через фактичну блокаду Ормузької протоки світовий агросектор опинився на порозі історичного дефіциту добрив.
Читайте також:
Не відходи, а добриво. Чим підживити малину для найкращого урожаю Поки ринки панічно стежать за ціною на нафту Brent, справжня катастрофа визріває в ґрунті. Сучасна продовольча система тримається на природному газі, з якого видобувають водень для виробництва азотних добрив, і зараз цей фундамент тріщить по швах. Блокування морських шляхів іранськими військовими зупинило поставки критичної хімії, що неминуче штовхає ціни на їжу до рекордів часів енергетичної кризи 1970-х.
Матін Каїм із Боннського університету попереджає: «Існує серйозний потенціал для переростання цієї ситуації у масштабну кризу для найбідніших верств населення». Хоча Близький Схід не асоціюється з родючими полями, він є «сірим кардиналом» світового землеробства. Лише через одну Ормузьку протоку проходить третина світових обсягів добрив.
Катар, наприклад, забезпечує 15% світового постачання сечовини (карбаміду)
і контролює половину її міжнародної торгівлі. Коли цей кран перекривають, заводи в Індії чи Пакистані, що працюють на імпортному газі, просто гаснуть. Ентоні Раян із Шеффілдського університету висловлюється ще жорсткіше: «Якби ми повністю відмовилися від мінеральних добрив, половина людства просто померла б від голоду».
Читайте також:
«Загрожує безпрецедентною кризою». Reuters назвав країни, які найбільше постраждають від війни з Іраном — список Криза накрила фермерів у розпал весняної посівної. Ціна на сечовину підскочила на 50%, на аміак — на 20%, а дизель, що живить трактори, подорожчав на 60%. У США, де аграрії вже й так балансували на межі виживання, ситуація критична: кількість банкрутств у фермерському секторі за 2025 рік зросла на 46%.
Вирощування кукурудзи, яка вимагає величезної кількості азоту, стає економічним самогубством. Перед виробниками постає неможливий вибір: сіяти у збиток, переходити на менш вибагливі культури або залишити землю порожньою. Спеціалістка з добрив Діпіка Тхапліял констатує, що подорожчання продуктів у магазинах є неминучим — за прогнозами,
цінники на їжу можуть злетіти ще на 20−30%.
Ця війна перетворила добрива на геополітичну зброю, набагато потужнішу за нафту. Якщо конфлікт в Україні у 2022 році створив проблеми з вивозом готового зерна, то події навколо Ірану знищують саму можливість це зерно виростити. Коли Близький Схід паралізовано, важелі впливу переходять до Росії та Білорусі — найбільших експортерів добрив.
Водночас Китай, інший гігант індустрії, закрив експорт, щоб врятувати власний внутрішній ринок. Уряди по всьому світу кинулися знімати санкції з поставок із Венесуели чи Білорусі, але занедбана інфраструктура цих країн не здатна швидко закрити дірку в балансі.
На фоні цього дефіциту державна політика щодо біопалива виглядає як абсурд: людство продовжує буквально спалювати їжу в бензобаках. Понад 5% усіх вирощених у світі калорій перетворюється на паливо для машин. У Європі цей показник вражає: «Ми щодня спалюємо близько 15 мільйонів буханок хліба заради біопалива. Це божевільний спосіб виробництва енергії», — обурюється Пол Беренс з Оксфорда. Замість того, щоб викинути це зерно на ринок і збити ціни, уряди США та Австралії лише збільшують частку етанолу в бензині, намагаючись врятувати рейтинг перед водіями.
Історія дає нам похмуру підказку щодо того, чим закінчуються порожні полиці. Неврожай 1788 року став детонатором Французької революції, а «весна народів» 1848-го виросла на фоні картопляної хвороби та голоду. «Щоразу, коли ми бачимо стрибок цін на їжу, за ним іде політична нестабільність», — наголошує Беренс.
Читайте також:
Агробізнес потребує селітри. Як вплине на врожай та експорт нестача азотних добрив цієї весни
