Світові фінансові ринки розпочали 2026 рік із міцних позицій. Ціни на активи на ключових ринках зростали, волатильність залишалася низькою, а фінансові умови були м’якими за історичними мірками. Однак цей відносно сприятливий стан тепер зазнав випробування через війну на Близькому Сході.
Поки що ринки демонструють певну стійкість до цього шоку. Хоча ціни на активи помітно знизилися, ринки продовжують функціонувати впорядковано. Водночас таку стійкість не варто сприймати як щось очевидне. Вона радше пояснюється чергуванням періодів ескалації та деескалації, структурними змінами у фінансовій системі, а також відсутністю різкого негативного сценарію, який міг би спричинити тривале падіння ринків.
Переоцінка та впорядкованість ринківСвітові ринки оперативно відреагували на початок бойових дій. На тлі зростання цін на енергоносії та нової інфляційної невизначеності ціни на акції знизилися, дохідність державних облігацій зросла, а волатильність підвищилася в усіх класах активів. Важливо, що це коригування відбулося відносно впорядковано, без ознак гострого дефіциту ліквідності чи проблем із фінансуванням у фінансових установ та інвесторів.
Насправді таке поглинання шоків через ціни є характерною рисою стійких ринків. Воно дозволяє розподіляти ризики між інвесторами та підтримує механізм формування цін, який є ключовим для ефективного розподілу капіталу. Наразі ринки короткострокового фінансування та основна ринкова інфраструктура сприяють цьому процесу переоцінки активів.
Фінансові умови стали більш жорсткими з початку конфлікту, але все ще далекі від рівнів стресу минулих глобальних криз. Порівняно з попередніми кризами, запас міцності залишається значним. Водночас відносно помірні зміни свідчать про те, що ринки ще не повністю врахували можливі негативні сценарії.
Інфляція як канал впливуОсновний вплив конфлікту на ринки відбувався через інфляційні очікування. Зростання цін на енергоносії призвело до підвищення як очікуваної інфляції, так і дохідності облігацій у розвинених країнах і країнах, що розвиваються. Криві дохідності почали вирівнюватися, оскільки короткострокові ставки зростали більше, ніж довгострокові.
Це підкреслює складність умов, у яких працюють центральні банки. Через суттєве зростання короткострокових інфляційних ризиків монетарна політика має й надалі зосереджуватися на стабільності цін.
Водночас тривалість війни негативно впливає на економічне зростання та ринок праці. І подальше вирівнювання кривої дохідності може сигналізувати саме про це. У таких умовах особливо важливими є чітка комунікація, довіра до політики, незалежність інституцій і своєчасне посилення політики за потреби.
Фінансові вразливостіЗростання дохідності знову привернуло увагу до ризиків державного боргу. Багато розвинених економік увійшли в цей період із високим рівнем боргу та обмеженими можливостями фіскальної політики. Крім того, змінюється структура інвесторів: частка центральних банків зменшується, натомість зростає роль небанківських інвесторів, чутливих до цін. Це означає, що дохідність державних облігацій можуть реагувати на інфляційні шоки сильніше, ніж раніше.
Ринки, що розвиваються, є більш чутливими до цих змін. Завищені оцінки активів до початку шоку та зростаюча роль боргових потоків і стратегій "carry trade" посилили залежність від глобальних настроїв інвесторів. Попри зростання стійкості в багатьох державах за останнє десятиліття, вразливості все ще залишаються значними в країнах із високими потребами у зовнішньому фінансуванні або волатильною активністю інвесторів.
Механізми посилення ризиківОсновні ризики для фінансової стабільності пов’язані не стільки з початковим шоком, скільки з механізмами, які можуть його посилити. Високий рівень запозичень у небанківському секторі, зростаюча концентрація на фондових ринках і історично низькі кредитні спреди підвищують ризик різких розпродажів і проблем із ліквідністю через маржинальні вимоги.
Окремої уваги заслуговує сектор приватного кредитування. Його швидке зростання зробило його більш важливим для економіки, але водночас зберігаються проблеми прозорості, оцінки активів і структури фінансування. Хоча ці слабкі місця ще не були перевірені серйозним шоком, їх наявність означає підвищену вразливість системи.
Простір для політики: обмежений, але диференційованийОкрім монетарної політики, інші ключові напрями політики також мають нерівномірний простір для дій. Фіскальна політика обмежена високим рівнем боргу та стійкими дефіцитами. Натомість політика фінансової стабільності є менш обмеженою. Центральні банки скоротили свої баланси, що звільнило певний потенціал для купівлі активів у разі потреби,
а рамки антикризового управління та механізми підтримки ліквідності стали сильнішими, ніж раніше. Також можуть застосовуватися цільові пруденційні заходи, посилений нагляд, ефективне стрес-тестування та добре розроблені інструменти ліквідності.
Готуватися, а не передбачатиДосвід останніх місяців показує, що відсутність стресу не означає повну стійкість. Високі ціни на активи, збереження схильності до ризику та посилені канали ампліфікації означають, що ризики залишаються залишаються схильними до погіршення, навіть попри те, що ринки поки що адаптувалися впорядковано.
Тому головне завдання політиків - не передбачити наступний шок, а зменшити вразливості та забезпечити здатність системи витримувати потрясіння без їх посилення. В умовах постійних економічних шоків і геополітичної невизначеності фінансову стабільність потрібно активно підтримувати, а не сприймати як належне.
- Цей блог підготовлено на основі Розділу 1 квітневого Звіту про глобальну фінансову стабільність 2026 року «Світові фінансові ринки в умовах війни на Близькому Сході та ризиків посилення».
