Через євреїв німецька культура та німецькі цінності опинилися під загрозою, розміркував наприкінці XIX століття затятий антисеміт, берлінський вчитель Бернгард Ферстер (Bernhard Förster). За расистську агітацію він неодноразово поставав перед судом у Німецькій імперії. Школа, в якій він працював, порушила дисциплінарне провадження проти нього, тож згодом його навіть оголосили в розшук. За цих обставин Бернгард Ферстер не бачив майбутнього для себе на батьківщині і мріяв про нову "вільну від євреїв" Німеччину, яка розквітла б "омолодженою і повною сили" під його керівництвом.
Невдаха і расист Бернгард ФерстерІ він навіть знайшов для цього місце. "Пересадити" німецьку культуру на "новий і багатообіцяльний "ґрунт" Бернгард Ферстер вирішив у Парагваї. У пошуках місця для втілення своєї утопії він два роки, з 1883 по 1885 рік, мандрував цією країною верхи на коні.
"До цього його підштовхнула, звісно, його політична чи ідеологічна мотивація, - зазначила археологиня Наташа Мелер (Natascha Mehler) в інтерв'ю DW. - З сучасного погляду можна було б також сказати, що це був типовий випадок людини,
яка не знайшла свого місця в суспільстві й спробувала побудувати собі нове життя в іншому місці".
Будувати нове життя Бернгард Ферстер вирушив разом із дружиною Елізабет. Вона була сестрою філософа Фрідріха Ніцше (Friedrich Nietzsche) і поділяла погляди чоловіка. "Ми виростимо панівну расу арійців у лісах Південної Америки. З нами будуть лише найсильніші, найчистокровніші. Стара Німеччина корумпована, а нова Німеччина буде вічною", - твердила вона на підтримку намірів свого чоловіка.
Nueva Germania тільки для німцівУряд Парагваю надав Бернгарду Ферстеру для першої приватної колонії в країні 20 тисяч гектарів землі приблизно за 150 кілометрів на північ від столиці Асунсьйон. Лише німці мали право селитися в "Новій Німеччині" (Nueva Germania). І їх тут дуже чекали. Річ у тім, що після так званої Парагвайської війни (війна Парагваю з альянсом Бразилії, Уругваю та Аргентини з 1864 по 1870 рік) країна втратила не тільки 50 відсотків своєї території, а й близько 70 відсотків населення. Тож поселенцям-інвесторам тут були дуже раді.
У контракті з урядом Парагваю Бернгард Ферстер зобов'язався протягом двох років поселити в Nueva Germania щонайменше 140 сімей.
Саме тому перед від'їздом до Парагваю в 1886 році Елізабет і Бернгард Ферстер активно рекламували свої колоніальні задуми в газетах і на лекціях, щоб залучити переселенців, переважно ремісників і фермерів, і отримати грошові пожертви.
Чому переселялись в "Нову Німеччину"?Однак розрекламований "райський притулок" викликав незначний інтерес. Бернгарду Ферстеру вдалося переконати емігрувати лише 14 сімей. Наскільки поселенці, які пішли за ним до Nueva Germania, поділяли його расистські погляди, невідомо. Відомо, що ще на шляху з Німеччини до Парагваю Ферстер читав їм лекції про "очищення та відродження людської раси" і про "порятунок культури людства" та намагався таким чином передати їм свої переконання.
"Сьогодні відомо, хто яку ділянку отримав і де жив", - розповідає Наташа Мелер. Але про мотиви емігрантів збереглося мало відомостей. "Переважно це були люди, які мало або взагалі не мали грошей. Вони, ймовірно, були незадоволені життям у Німецькій імперії й належали до тих, кого зачепила індустріалізація", - каже археологиня.
Зовсім не райське місце Прибувши на місце,
колоністи, здебільшого сім’ї ремісників із Саксонії, швидко розчарувалися. Їм стало зрозуміло, що обіцянки Бернгарда Ферстера про те, що на них чекають надзвичайно родючий ґрунт і напрочуд сприятливий клімат, мало відповідали дійсності.
"Під час сезону дощів тут справді нестерпно спекотно і душно, а річки сприяють заболоченню та вогкості", - каже Наташа Мелер. Вона знає це з власного досвіду, оскільки вже двічі бувала на місці колишньої колонії у пошуках її слідів. "У сухий сезон земля стає дуже піщаною і сухою. Тому обробляти її колоністам було непросто, і кожен урожай давався їм справді з великими труднощами", - розповіла вчена.
Урожаї в "Новій Німеччині" були мізерні, а паразити й тропічні хвороби ще більше ускладнювали життя переселенців. Більш заможні люди виїжджали звідти, але більшість була змушена залишатися й продовжувати боротьбу за виживання. "Край рідних, дорогих мені людей, ах, як я за тобою тужу, Німеччино! Залишився б я там, скільки страждань уникнув би я (…) Зникають воля до життя і здоров'я, грубіють розум і тіло, і ми, колоністи, знайдемо передчасно нашу смерть,
ось така справа", - ці рядки надіслав на батьківщину емігрант у розпачі.
Плани зірвалисяА тим часом Бернгард Ферстер та Елізабет Фёрстер-Ніцше поводили себе як правителі й мало дбали про поселенців, йдеться у розповіді одного розчаровоного мешканця.
Пара мешкає у розкішному Ферстерхофі в самому центрі Nueva Germania, у місці під назвою "Ферстеррода". Інші садиби розташовані на відстані до п'яти кілометрів одна від одної. "Можливо, Ферстер вважав, що, живучи в ізоляції, люди менш схильні до того, щоб зібратися і критично поміркувати про те, що тут насправді відбувається, а може навіть і спробувати повстати", - каже Мелер.
"Расово чиста" колонія, як це планував Бернгард Ферстер, проіснувала недовго. Археологиня Мелер переконана, що без допомоги місцевих гуарані, які мешкали в цьому регіоні, перше покоління поселенців у Nueva Germania не вижило б. Поселення-утопія було приречене на провал. "Не вдалося забезпечити йому сталу фінансову основу. Усі листи Ферстера до Німеччини, його прохання про підтримку залишалися без відповіді. Адже це була не колонія з милості імператора,
а приватне підприємство. І в економічному плані Ферстер, очевидно, не був знавцем", - вважає археолог.
Брат Елізабет Фрідріх Ніцше також відмовив подружжю у будь-якій фінансовій підтримці. Він не поділяв антисемітських поглядів свого зятя. Сестра намагалася якось залучити його, обіцяючи назвати ділянку колонії на його честь "Фрідріхсгайн". Та Ніцше лише жартував у відповідь, пропонуючи назву "Ламаланд". Прізвиськом "Лама" Ніцше називав свою сестру.
Минуло два роки від заснування колонії, а там оселилися лише 40 родин - замість 140, заявлених у договорі з урядом. Бернгард Ферстер загруз у боргах і впав у розпач. 3 червня 1889 року він помер. Чи було це самогубство? Можливо, але це так і не було доведено. Елізабет Ферстер поширювала в німецьких газетах інформацію про те, що її чоловік помер, тому що підірвав своє здоров'я, працюючи на благо колонії. Наступні кілька років вона ще намагалася керувати колонією, але потім повернулася до Німеччини.
"Зелений рай" для противників вакцинації: історія повторюєтьсяСліди існування "Нової Німеччини" ще залишилися. Будинки там стоять уздовж широкої дороги аж до річки,
яка неквапливо несе свої коричневі води на околицях села. Тут мешкає близько двох тисяч людей, більшість з них розмовляють німецькою. За словами Наташі Мелер, коли їх запитують про історію цього місця, вони дивуються. Їм не подобається, що увага ЗМІ зосереджена на темному минулому цього селища. "Іноді у мене виникало відчуття, що вони думають: "У нас тут зовсім інші проблеми. Мені потрібно, щоб мій трактор працював, справи на моїй птахофермі йшли добре, і щоб у наступний сезон дощів мою дорогу не змило. Може, мій дід чи прадід певною мірою дотримувалися націоналістичних поглядів. Але для нас сьогодні це все справді дуже далеко".
У межах свого дослідницького проєкту Наташа Мелер виявила дивовижні паралелі з сучасністю. "Під час пандемії COVID-19 до Парагваю виїжджало чимало німецьких противників вакцинації. Ми знайшли письмове джерело, в якому Бернгард Ферстер обурюється, що в Німецькій імперії було введено обов'язкову вакцинацію проти віспи. І пише: "Їдьте зі мною до Парагваю, там немає обов'язкової вакцинації, там ви зможете робити все, що захочете".
У літаку до Асунсьйона археологиня сиділа разом із противниками вакцинації,а в аеропорту висіли рекламні плакати "El Paraiso Verde" ("Зелений рай" - німецька колонія для противників вакцинації та людей з альтернативними поглядами. - Ред "Мене дуже здивувало, що через 140 років таким драматичним чином історія повторюється", - виснувала Наташа Мелер.
