Ізраїль може запровадити 50% імпортне мито на фуражну пшеницю, що надходить з Чорноморського регіону. Така ініціатива, за оцінками експертів ринку, не стане суттєвим ударом для українського аграрного експорту, але може сигналізувати про новий етап політизації глобальної торгівлі зерном.
Український експорт: ризики та перспективиАналітик зернового та олійного ринку Максим Харченко відзначає, що для України можливе введення мита важливе насамперед як індикатор політизації торговельних відносин і потенційного перерозподілу експортних потоків. Основний ризик у такій ситуації, за його словами, припадає саме на російських постачальників, тоді як для українських експортерів головним викликом залишається посилення конкуренції за традиційні ринки Близького Сходу та Північної Африки (MENA).
“Для України ця тема важлива радше як сигнал про політизацію торгівлі зерном і можливе переформатування потоків у регіоні, ніж як системний ризик для експорту”, – сказав Харченко.Поява інформації про можливе введення Ізраїлем значного мита на імпорт фуражної пшениці з Чорноморського регіону пов’язана з наданням пріоритету постачальникам зі США в рамках нової торговельної угоди.
Це також передбачає скасування безмитних квот для інших країн, хоча остаточне рішення з цього питання ще не прийнято.
Адаптація ринку та нові експортні напрямкиУкраїна продовжує активно працювати на ринках Середземномор’я та MENA. Навіть у разі скорочення постачань до Ізраїлю, частину обсягів може бути перенаправлено до Туреччини, Північної Африки, Південної Європи та інших регіонів, де чутливість до цін залишається високою. За словами фахівця, такі зміни можуть вплинути локально на маржу трейдерів та логістичні витрати.
Максим Харченко підкреслив, що Україна зберігає статус одного з провідних експортерів зерна, і навіть у разі втрати чи обмеження окремих ринків це, як правило, призводить до перерозподілу торговельних потоків, а не до втрати глобальної ролі.
Фахівці звертають увагу, що для України загрозу становить не стільки ізраїльське мито, скільки загальносвітовий тренд на торговельний протекціонізм, політичні угоди між імпортерами та окремими постачальниками, а також посилення обмежень доступу до традиційних ринків.
