У Лондоні відкрилася виставка, яка фактично повертає до історії мистецтва одне з майже втрачених імен. До 21 червня в Королівській академії мистецтв працює масштабна ретроспектива фламандської художниці XVII століття Михаліни Вотьє — перша подібна виставка у Великій Британії.
Експозиція об’єднала близько 25 творів мисткині, серед яких — монументальний «Тріумф Вакха» та нещодавно знайдений живописний цикл «П’ять відчуттів».
Сьогодні дослідники називають Вотьє унікальним явищем свого часу. Вона залишається єдиною відомою художницею епохи бароко, яка працювала практично у всіх головних жанрах — від натюрмортів і портретів до великих історичних полотен.
Втім, після смерті художниці її ім’я майже повністю зникло з культурної пам’яті. Куратор виставки Жюльєн Домерк пояснює, що творчість мисткині, ймовірно, просто вийшла з моди вже у XVIII столітті. Але проблема виявилася значно глибшою. Протягом багатьох років її роботи помилково приписували іншим митцям — зокрема брату художниці Шарлю Вотьє, а також таким відомим майстрам як Пітер Пауль Рубенс чи Лука Джордано.
Ситуація почала змінюватися лише у 1993 році. Саме тоді дослідниця Катлейне ван дер Стігелен випадково знайшла картину «Тріумф Вакха» у музейному сховищі у Відні. Ця знахідка фактично стала переломним моментом для переосмислення творчої спадщини художниці. З того часу кількість відомих робіт Михаліни Вотьє зросла до 26 полотен. Однак мистецтвознавці переконані, що це далеко не остаточна цифра.
Причини для таких прогнозів цілком логічні: художниця прожила понад 70 років, а значна частина її життя й творчості досі залишається малодослідженою.
Михаліна Вотьє народилася приблизно у 1614 році в місті Монс і працювала переважно у Брюсселі, ймовірно разом із братом. Попри сучасне забуття, за життя вона була досить успішною. Відомо, що щонайменше чотири її роботи перебували у колекції ерцгерцога Леопольда Вільгельма Австрійського. Втім, відсутність архівних матеріалів та поширені для того часу упередження щодо жінок-художниць зіграли свою роль. Навіть підписані картини нерідко приписували чоловікам.
Історія Михаліни Вотьє сьогодні дедалі частіше розглядається не лише як мистецьке відкриття, а й як приклад того, наскільки історія культури може змінюватися через соціальні стереотипи. І скільки ще імен, можливо, досі залишаються прихованими у музейних архівах.
