Фактично, кремлівські дідусі відкривають внутрішній фронт проти покоління своїх онуків
Російська влада дедалі активніше перетворює вищі учбові заклади на інструмент війни. Причини дві.
Перша лежить на поверхні: армія окупантів потребує постійного поповнення. Друга менш очевидна: Кремль боїться освіченої молоді, а тому намагається одночасно контролювати її, скорочувати її чисельність і використовувати як ресурс для війни.
На початку року в російських вишах стартувала масштабна кампанія з вербування студентів на контрактну службу. Агітацію супроводжують обіцянками «корисно провести академічну відпустку» та розповідями про нібито річний термін контракту, хоча фактично він є безстроковим. Особлива увага приділяється студентам з академічними боргами.
Особлива увага приділяється студентам з академічними боргамиЗ відкритих джерел відомо, що міністр науки РФ Валерій Фальков поставив перед ректорами завдання: не менше 2% студентів мають укласти контракт із Міноборони. На початок 2026 року в російських університетах навчалося близько 2,2 млн студентів-чоловіків. Отже,
йдеться приблизно про 44 тисячі потенційних контрактників. Якщо аналогічний підхід поширять на коледжі та технікуми, цифра може зрости до 76 тисяч.
Однак, справа не лише у вербуванні. Російська освіта проходить через прискорену мілітаризацію. В університетах відроджують обов’язкові ідеологічні курси на кшталт «Основ російської державності», що покликані виховувати відданість так званій «російській цивілізації». Студентів і школярів залучають до виготовлення продукції для армії, а в окремих закладах створюють навіть своєрідний «культурний фронт» для обслуговування воєнної пропаганди.
Паралельно влада скорочує доступ до вищої освіти. Майже 50 тисяч платних місць було ліквідовано на гуманітарних спеціальностях — економіці, праві, менеджменті, державному управлінні та психології. Натомість розширюються пільги для учасників війни та членів їхніх сімей.
Із цього випливає кілька висновків.
По-перше, певну кількість контрактників режим справді отримає, але це не змінить стратегічного балансу сил на фронті.
По-друге, скорочення освіченої частини населення працює проти самої Росії. Сучасні війни виграють не лише чисельністю, а й технологіями, інноваціями та якістю людського капіталу.
По-третє, що сильніше держава тисне на молодь, то вищий ризик внутрішнього невдоволення.
Фактично, кремлівські дідусі відкривають внутрішній фронт проти покоління своїх онуків. Вони намагаються продовжити життя власної системи, кидаючи молодість у топку війни. Але історія неодноразово доводила: війна держави проти власного майбутнього ніколи не завершується її перемогою. Фінал цієї історичної драми відомий: остання колоніальна недоімперія зникне з карти світу. Працюємо над цим. Слава Україні!
Оригінал
Текст опубліковано з дозволу автора
