Понад чотири мільярди євро, за даними урядового звіту за 2021 рік, можуть зберігатися в німецьких банках та інших фінансових установах на так званих "забутих рахунках". Згідно з іншими оцінками, ця сума може бути навіть більшою й сягати дев'яти мільярдів євро. Самі банки досі не оприлюднили жодних офіційних даних щодо цього.
Коли люди помирають, родичам і спадкоємцям часто буває важко знайти такі активи, особливо якщо врахувати, що багато хто відкриває кілька рахунків. У випадку онлайн-банкінгу, де немає паперового документообігу та друкованих виписок, це завдання стає ще складнішим, адже вся інформація зберігається в електронній пошті або на жорстких дисках комп'ютерів. Відстежувати менш звичні фінансові активи, такі як криптовалюти чи NFT, ще складніше.
Що таке неактивний банківський рахунок?Якщо йдеться про традиційні активи, то під покинутими, забутими або неактивними рахунками маються на увазі звичайні банківські вклади або цінні папери (наприклад, акції та облігації), які не використовуються протягом тривалого часу, часто роками.
У Німеччині офіційного визначення таких рахунків не існує.
Через відсутність відповідної законодавчої бази це питання залишається на розсуд самих банків. Більшість з них вважають рахунок неактивним, якщо його власник помер і спадкоємців не вдалося знайти; протягом багатьох років із ним не було жодного зв'язку або ж поштові відправлення повертаються, а інші контактні дані застаріли.
Нині банки в Німеччині мають певну свободу дій у пошуку власників таких активів або їхніх спадкоємців. Водночас однією з головних проблем при цьому є суворі правила захисту персональних даних, що діють у Німеччині.
Як знайти неактивні банківські рахунки в Німеччині?У Німеччині неактивні рахунки не стають власністю банків і не передаються державі. Банки зобов'язані зберігати такі активи необмежений час, а право власності - чи то первісного власника, чи його спадкоємців - ніколи не втрачає чинності. Німецькі державні органи можуть претендувати на такий рахунок лише в тому випадку, якщо вони визнаються спадкоємцем відповідно до німецького спадкового законодавства, а не на підставі якихось правил щодо незатребуваного майна.
Головним заходом,
який необхідно вжити у зв'язку з цим, є створення централізованого реєстру неактивних рахунків, вважає член правління берлінської асоціації VDEE, що об'єднує фахівців з пошуку спадкоємців, Беатріс Айзеншмідт (Beatrice Eisenschmidt). За її словами, це допомогло б встановити, чи мав померлий рахунки в інших банках або фінансових установах.
Наразі такі запити доводиться надсилати до різних банківських асоціацій, що потребує часу та коштів. Для спадкоємців це зазвичай пошук навмання, оскільки вони навіть не знають, чи існують узагалі якісь активи. "З цієї причини багато спадкоємців воліють не проводити подібні розшуки", - зазначає Айзеншмідт в інтерв'ю DW.
Спроби створення національного реєстру неактивних банківських рахунківМайже десять років тому Норберт Вальтер-Бор'янс (Norbert Walter-Borjans), тодішній міністр фінансів федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, яка має найбільшу в Німеччині щільність населення, оцінив, що на неактивних рахунках по всій країні на той час зберігалося близько двох мільярдів євро. Він закликав створити національний реєстр таких рахунків.
Відтоді було здійснено кілька спроб реалізувати цю ідею.
Нинішній уряд Німеччини на чолі з канцлером Фрідріхом Мерцом (Friedrich Merz) розробив законопроєкт щодо створення централізованого онлайн-реєстру, який буде доступним для всіх і в якому спадкоємці зможуть шукати відповідну інформацію. Однак наразі ця ініціатива залишається лише на стадії планування.
Що саме робити з коштами, які зберігаються на таких рахунках, поки що остаточно не визначено.
Опитування щодо використання незатребуваних коштівНещодавнє опитування, проведене на замовлення благодійної організації SOS Children's Villages, показало, що 86% респондентів хотіли б, аби незатребувані банківські активи після закінчення розумного строку спрямовувалися до фонду соціальних проєктів. 8% висловилися за те, щоб ці кошти переходили у власність держави, а 2% - банків.
Що відбувається з грошима на неактивних рахунках в УкраїніЗабуті банківські рахунки є також і в Україні. Окремого закону про те, що робити з коштами, власника яких знайти неможливо, в Україні наразі немає - гроші залишаються на рахунку до появи власника або спадкоємців,
повідомили DW в Національному банку України. Просто "забрати" кошти банк не може. Строку давності на вклад в Україні не існує: навіть через 20 років людина має право прийти і забрати свої гроші, наголосили в НБУ.
Ініціювати ж закриття рахунку банк в Україна має право в кількох випадках: якщо залишок на ньому впав нижче мінімальної суми і не поповнювався протягом місяця після попередження; якщо протягом року не було жодної операції і якщо це передбачено договором; або якщо банк підозрює, що гроші на рахунку у власника з’явилися внаслідок відмиванні коштів, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення або одержані злочинним шляхом. Якщо рахунок не поповнювався і жодних операцій не було три роки поспіль і при цьому залишок нульовий, то банк може закрити його вже без попередження клієнта. Але й при закритті рахунку, якщо на ньому є гроші, банк зобов'язаний їх повернути клієнту.
Фінансування соціальних проєктів за рахунок коштів з неактивних рахунківУ Великій Британії кошти на неактивних рахунках зазвичай через 15 років передаються до спеціального фонду повернення коштів,
а не державі. Цей фонд використовується для підтримки соціальних та екологічних проєктів. Водночас власники можуть у будь-який момент вимагати повернення своїх грошей.
В Ірландії діє схожий механізм, однак там активи передаються до державної скарбниці, яка також спрямовує їх на фінансування соціальних проєктів. Перед переказом коштів фінансові установи зобов'язані опублікувати повідомлення у двох загальнонаціональних газетах. При цьому не існує жодних часових обмежень щодо повернення коштів власникам рахунків, включно з нарахованими відсотками.
У США операції з неактивними банківськими рахунками регулюються законодавством окремих штатів. У більшості випадків рахунок вважається неактивним після 3-5 років без жодних операцій. Після цього банк зобов'язаний спробувати зв’язатися з власником рахунку. Якщо знайти його не вдається, держава - зазвичай штат, у якому була зареєстрована остання відома адреса власника, - бере ці активи під свою опіку.
Згодом кошти передаються до відомств, що займаються невитребуваним майном. Деякі з них публікують відповідні повідомлення у відкритому доступі.
У більшості випадків власники або їхні спадкоємці можуть повернути своє майно без обмеження строку давності.
У деяких країнах кошти переходять у власність державиУ Франції банки зобов'язані намагатися зв'язатися з власниками активів, однак після 10 років неактивності рахунки та поліси страхування життя передаються до CDC (Caisse des Dépôts et Consignations) - державної фінансової установи. Влада надає базу даних для пошуку таких активів, але сама не займається активним розшуком власників рахунків. Через 20 років кошти, що перебувають на таких рахунках, переходять у власність французької держави й більше не підлягають поверненню.
Швейцарія, відома своїми особливими банківськими правилами, обрала схожий, хоча й триваліший підхід. Там банки зобов'язані зберігати кошти та надалі управляти неактивними рахунками, максимально враховуючи інтереси клієнтів. У країні функціонує централізована база даних про забуті рахунки.
Після 60 років відсутності будь-якого контакту з клієнтом інформація про рахунки публікується, і спадкоємці мають один рік, щоб заявити свої права на них. Після закінчення цього терміну можливість подати претензії втрачається, рахунок закривається, а його кошти переходять у власність держави разом із вмістом банківських скриньок.
