Бурхливі події в Україні та навколо неї відвернули увагу від Іранської війни, яку абсолютно бездумно затіяв Трамп за активного підбурювання «молодших ізраїльських братів». Те, що відбувається зараз у Перській затоці, можна охарактеризувати саме як тупик. Тупиковість ситуації виражається в тому, що війни наче й немає, але й миру немає, а ситуація часто виходить з-під контролю, що проявляється взаємним обміном ударами, причому страждають не стільки американці, скільки їхні арабські союзники з країн Затоки, і тоді з'ясовується, що війна нікуди не поділася, а «стоїть на паузі», загрожуючи в будь-який момент спалахнути знову.
Можна скільки завгодно і часом цілком справедливо звинувачувати в цьому радикальний режим іранських аятол, в основі ідеології якого лежать середньовічні релігійні догми, але така картина буде неповною.
Іранський режим з його сучасною реінкарнацією у вигляді КВІР (Корпус вартових ісламської революції) неможливо виправдати, але іноді можна зрозуміти.
Оскільки іранці не довіряють Трампу, і мають для цього цілком вагомі підстави.
У травні 2018 року під час своєї першої каденції Трамп вивів Штати зі Спільного всеосяжного плану дій (СВПД),
більш відомого як ядерна угода з Іраном, на обговорення та укладення якої було витрачено дуже багато часу та зусиль за часів Обами. Можна скільки завгодно говорити про те, наскільки адекватною була ця угода, але вона була укладена США.
У свою чергу, Трамп в односторонньому порядку розірвав договір, знехтувавши зобов'язаннями, причому не своїми особистими, а держави Сполучені Штати Америки.
Про те, як Трамп дав себе втягнути у нинішню війну, детально йшлося у публікації Інтернет-видання «Економічні Новини» під заголовком «Як Трамп втягнув у війну Штаты, а Трампа втягнув Нетаньяху: версія журналістів The New York Times».
Тому вдаватися в подробиці не будемо, але зазначимо лише, що озвучена головна причина війни, яка нібито полягає в тому, що, якби Ізраїль і Штати не розпочали війну 28 лютого, то буквально невдовзі Іран уже виготовив би енну кількість ядерних боєзарядів, пристосованих для встановлення в ракети, що долітають до Ізраїлю, є абсолютною нісенітницею, і це визнають усі розсудливі коментатори.
Очевидно, що довіри до Трампа на мирних переговорах це не додає.
Метушливі заяви адміністрації Трампа також довірі не сприяють. Адже вже неодноразово доводилося чути то про те, що мир уже укладено, і настає «ера милосердя», як у покійних братів Вайнерів, авторів сюжету серіалу «Місце зустрічі змінити не можна». Але буквально через кілька годин з Білого дому багаторазово доносилося протилежне: що Іран буквально протягом найближчої доби буде стертий з лиця землі через небажання «укладати чудову угоду», как висловлюються Трамп і його оточення.
Через деякий час від цього просто втомлюєшся і перестаєш відстежувати всі повороти нескінченної і безглуздої метушні, що іменується «мирна угода Трампа з Іраном».
Нарешті, у нещодавньому розслідуванні видання The New York Times із посиланням, утім, на анонімні джерела стверджується: за даними американської розвідки, під час переговорів щодо укладення миру у квітні нинішнього року Ізраїль мав намір ліквідувати іранських переговорників — міністра закордонних справ Аббаса Арагчі та/або спікера парламенту Мохаммеда Галібафа, що призвело б до повного зриву переговорів і відновлення війни з новою силою,
і це настільки налякало американців, що вони через пакистанських посередників подали іранцям сигнал про небезпеку, яка їм загрожує.
Інакше кажучи, адміністрація Білого дому і особисто Трамп не в змозі повною мірою контролювати своїх «молодших ізраїльських братів», і це не додає іранцям довіри до Трампа і взагалі до переговорного процесу, як би не ставитися до одіозного іранського режиму. Але про це далі…
Іранські аятоли «Ормузький важіль» випускати з рук не мають наміруОстаннім часом щодо цієї теми привернула до себе увагу публікація видання The Wall Street Journal про те, що Іран відмовився здати контроль над Ормузькою протокою в обмін на мільярди заморожених резервів.
Як зазначається, представники США, які ведуть переговори з Іраном, вважали, що перспектива розморожування мільярдів доларів виявиться достатнім «пряником», щоб змусити Тегеран відмовитися від планів стягувати плату за прохід суден через Ормузьку протоку.
Загалом в інших країнах заблоковано до $100 млрд, а на переговорах у Катарі цього тижня представники Дональда Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер пропонували почати з видачі $6 млрд,
які перебувають у цій країні, розповіли The Wall Street Journal люди, знайомі з ходом обговорень.
Але Іран, за їхніми словами, у четвер дав зрозуміти: цих коштів недостатньо, щоб змінити його позицію. Після повернення з Катару заступник міністра закордонних справ Казем Гарібабаді заявив, що Ормузька протока перебуває «під контролем Ірану», а не США. Увечері того ж дня військові Ірану попередили, що будь-яке судно, яке не рухається схваленим ним маршрутом, отримає «негайну і потужну» відповідь. Зараз більша частина суден за погодженням з Міжнародною морською організацією ООН користується двома маршрутами вздовж узбережжя Оману, протилежного іранському.
Іран хоче стягувати плату з кожного судна, що проходить, в обмін на такі послуги, як забезпечення безпеки, і сподівається отримувати левову частку з тих $40 млрд, які це «джерело доходу» може принести. США та інші країни Перської затоки відхилили цю вимогу.
За словами джерел WSJ, учасники переговорів розглядають альтернативну пропозицію від Оману, згідно з якою морські послуги оплачуватимуться з фонду, що фінансується добровільними пожертвами.
За їхніми словами, Оман провів переговори з нафтовими та судноплавними компаніями, щоб з'ясувати, чи готові вони робити такі внески. Іран заперечує проти цієї схеми, оскільки вона не передбачає прямого стягнення зборів.
Але Ірану «легше було порушити роботу протоки, ніж забезпечити стале управління нею», у нього немає для цього необхідного обладнання та компетенцій, зазначає Санам Вакіл, директор програми з Близького Сходу та Північної Африки в лондонському аналітичному центрі Chatham House:
«Іран намагається відкрити протоку на своїх умовах і не хоче відмовлятися від того важеля впливу, який він здобув».
У низці провідних європейських країн приходить розуміння, що суднам доведеться сплачувати збори Ірану та Оману за прохід Ормузькою протокою, пише Bloomberg.
Двоє людей, які знають про неформальні дискусії серед чиновників, охарактеризували перспективу введення будь-якого сервісного збору за підсумками війни США з Іраном як щось само собою зрозуміле. За їхніми словами, у приватних розмовах деякі офіційні особи арабських країн Перської затоки дотримуються тієї ж думки,
хоча це не обов'язково є офіційною позицією їхніх урядів.
При цьому європейські країни вимагають від іранської та оманської влади не допускати дискримінації суден за ознакою національної приналежності. Велика Британія, Франція та інші країни також виступають за створення міжнародної коаліції, яка допомогла б розмінувати Ормузьку протоку, але це залежатиме від ходу переговорів між США та Іраном щодо укладення постійної мирної угоди.
Від себе зазначимо, що до затії Трампа і Нетаньяху з війною проти Ірану питання про плату за прохід через протоку, тим більше про блокування протоки навіть не порушувалося. І коли Нетаньяху втягував Трампу у війну, проти чого Трамп не особливо заперечував, американські розвідслужби попереджали про те, що Іран, діючи асиметрично проти куди більш потужного у військово-економічному плані альянсу США-Ізраїль, може паралізувати Ормузьку протоку, створивши проблеми на глобальному нафтовому ринку, а потім спекулювати отриманим «ормузьким важелем», від якого потім вкрай важко і невигідно відмовлятися.
Ізраїль так цілився в іранську верхівку,
що навіть у Штатах злякалисяПро те, що послужило ще одним приводом для недовіри Ірану до переговорів і завело ці переговори у нинішній тупик, нещодавно видання The New York Times опублікувало статтю-розслідування під заголовком «U.S. Officials Believed Israel Was Plotting to Kill Iranian Negotiators».
Підзаголовок говорить: «Американські чиновники побоювалися, що будь-яка спроба Ізраїлю вбити міністра закордонних справ Аббаса Арагчі або спікера парламенту Мохаммеда Галібафа зірвала б мирні переговори».
Далі публікуємо переклад із деякими правками, що не впливають на зміст і суть публікації.
«За словами нинішніх і колишніх американських чиновників, американські офіційні особи вважали, що Ізраїль, можливо, планував убивство головних переговорників Ірану під час делікатних переговорів Вашингтона з Тегераном цієї весни, спрямованих на досягнення тимчасової мирної угоди.
Убивства високопоставлених іранських лідерів були частиною стратегії Ізраїлю від самого початку війни. Однак занепокоєння США щодо цілеспрямованих нападів на двох конкретних іранських чиновників — міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі та спікера парламенту Мохаммеда Багера Галібафа — різко зросло під час делікатних переговорів про припинення вогню,
які розпочалися у квітні.
Побоюючись, що спроба Ізраїлю вчинити замах зірве переговори, Сполучені Штати, за словами деяких чиновників, навіть попросили інші країни регіону попередити Іран про можливість того, що Ізраїль може завдати удару по двох чиновниках.
Американські офіційні особи визнали, що на інтенсивних етапах війни Арагчі та Галібаф, будучи високопоставленими урядовими чиновниками, могли бути законними цілями для Ізраїлю, який прагнув змінити іранський уряд жорсткої лінії. Але після того, как переговори розпочалися всерйоз у квітні, американські офіційні особи вважали, що будь-яка спроба вбити іранських лідерів покладе край переговорам і відновить бойові дії.
Війна розпочалася 28 лютого з ізраїльського удару, внаслідок якого було вбито верховного лідера аятолу Алі Хаменеї та інших високопоставлених чиновників, що частково базувалося на даних американської розвідки.
У той час як американські удари були зосереджені на військово-морському флоті та ракетних силах Ірану, Ізраїль на початковому етапі війни віддавав пріоритет нанесенню ударів по керівництву,
прагнучи знищити якомога більше високопоставлених чиновників.
Це включало в себе вбивство потенційно більш прагматичних лідерів, з якими адміністрація Трампа сподівалася вести переговори, таких як Алі Лариджані, головний чиновник Ірану з питань національної безпеки, і Камаль Харазі, колишній міністр закордонних справ Ірану. Обидва брали участь у переговорах зі Сполученими Штатами, коли були вбиті внаслідок ізраїльських авіаударів.
Підозри адміністрації Трампа про можливу ізраїльську змову з метою вбивства двох головних переговорників показують, як цілі війни між США та Ізраїлем, які були близькими на самому початку війни, швидко радикально розійшлися. І хоча Сполучені Штати хотіли мирної угоди, Ізраїль скептично ставився до неї з моменту початкового припинення бойових дій у квітні.
Початкове двотижневе перемир'я у квітні було зустрінуте з неохочою підтримкою з боку ізраїльської влади та широким занепокоєнням громадськості в Ізраїлі щодо того, що Сполучені Штати занадто рано закінчують війну. Замість того, щоб бути зміненим, теократичний уряд Ірану став ще жорсткішим,
а Корпус вартових ісламської революції Ірану лише зміцнив свій контроль над країною.
Міністр Арагчі та спікер Галібаф були ключовими посадовими особами, які вели переговори з різними країнами регіону з метою досягнення припинення вогню, а потім і більш міцного миру зі Сполученими Штатами. У червні Сполучені Штати та Іран досягли рамкової угоди, спрямованої на відкриття Ормузької протоки та визначення основних напрямів наступних переговорів щодо ядерної програми Тегерана.
Ізраїльські чиновники та коментатори розцінили початкову угоду як катастрофу, оскільки вона не досягла військових цілей країни: зміни режиму, знищення іранських проксі-сил та серйозної шкоди її ракетній програмі. Ізраїльські чиновники також побоювалися, що угода надасть Ірану мільярди доларів, дозволивши країні швидко відновитися після війни, але не обмеживши при цьому її ядерні амбіції.
Прес-секретар посольства Ізраїлю у Вашингтоні відмовилася від коментарів.
Відповідаючи на запитання про плани Ізраїлю та попередження Ірану, американський чиновник зазначив, що переговори між американською та іранською делегаціями тривають,
і що спеціальний посланник Стів Віткофф та зять президента Джаред Кушнер провели продуктивні зустрічі в Катаре. За словами чиновника, президент Трамп хоче, щоб мирний процес «завершився».
У березні видання Wall Street Journal повідомило, що Ізраїль включив Арагчі та Галібафа до списку цілей, але тимчасово виключив їх із нього, поки Сполучені Штати обговорювали початок переговорів з Іраном, згідно з даними інформаційної картки Wall Street Journal.
Американський чиновник і представник ближньосхідного відомства заявили, що приблизно в той час адміністрація Трампа дізналася, що щонайменше Галібаф перебуває в ізраїльському списку цілей для нападів, і попросила Ізраїль утриматися від подібних атак.
За словами трьох високопоставлених іранських чиновників та публічних заяв офіційних осіб, Галібаф ледь не загинув як під час 12-денної війни в червні 2025 року, так і в конфлікті цього року, коли Ізраїль завдав удару по секретній зустрічі високопоставлених урядових чиновників у бункері під горою. В обох випадках Галібаф був урятований з-під завалів, повідомили офіційні особи.
«Сьогодні Галібаф і Арагчі, а також інші члени переговорної команди ризикували своїми життями, знаючи про серйозні ризики для безпеки, і це називається справжньою жертвою, а не політичним маневром», — заявив місцевим ЗМІ наприкінці квітня після зустрічі в Ісламабаді депутат Мохсен Зангане.
У ході переговорів Іран ужив запобіжних заходів, спрямованих на те, щоб ускладнити Ізраїлю нанесення ударів по високопоставлених чиновниках.
У квітні Галібаф мав вирушити до Ісламабада для зустрічі з віцепрезидентом Джей Ді Венсом. Однак, за словами іранських чиновників, представники служб безпеки побоювалися, що Ізраїль скористається цією можливістю для вбивства Галібафа або Арагчі, щоб зірвати переговори.
За словами офіційних осіб, іранці через пакистанських і катарських посередників домагалися від Сполучених Штатів гарантій того, що Ізраїль не проводитиме жодних таємних операцій, спрямованих проти іранської делегації.
Після закінчення засідання пакистанські винищувачі супроводжували іранські літаки з делегацією з понад 70 іранців, які перевозили делегацію з Ірану до Ісламабада і назад.
Однак на зворотному шляху до Тегерана виникла загроза безпеці з боку Ізраїлю.
За словами двох офіційних осіб, іранські сили безпеки повідомили літак, на борту якого перебував Галібаф, про отримання розвідувальної інформації щодо планів Ізраїлю атакувати літак і про те, що два ізраїльські винищувачі увійшли в повітряний простір Ірану з боку його західного кордону поблизу Іраку.
Махді Мохаммаді, старший радник Галібафа, який супроводжував його до Ісламабада, підтвердив цю інформацію на своїй сторінці в соціальних мережах. Літак здійснив екстрену посадку в місті Мешхед, найближчому до пакистанського кордону аеропорту Ірану, і іранська делегація близько восьми годин їхала суходолом назад до Тегерана, повідомили Мохаммаді та дві офіційні особи.
Проте чиновники продовжували поїздки.
Наприкінці травня Галібаф і Арагчі вилетіли до Катару для переговорів, а потім у червні вирушили до Швейцарії для другої особистої зустрічі з віцепрезидентом Венсом та американською делегацією».
Від себе зазначимо, що, якщо сказане вище про дії Ізраїлю є правдою — а це дуже схоже на правду! — то це зовсім не відповідає правилам міжнародної дипломатії: призначити переговори про мир, нехай навіть своєму найлютішому ворогові, щоб його там ліквідувати!
Це віддає таким самим середньовічним радикалізмом, як і теократичний режим іранських аятол, що всупереч історичним реаліям зародився наприкінці ХХ століття і «переповз» у XXI століття.
Власне, у наявності одна з найважливіших причин того, що іранська угода Трампа виявилася фактично проваленою, так і не народившись, а сам Трамп, Сполучені Штати, країни Перської затоки та глобальний нафтовий ринок «застрягли в тупику».