Чому росія не може швидко закрити дефіцит бензину сама

Паливна криза в росії вже вийшла за межі черг на АЗС. У колонці для The Page політолог Максим Гардус пояснює, чому Москва не закриває дефіцит, а переносить його з НПЗ на бюджет, регіони, імпорт і водіїв.

Дефіцит став виробничим і регіональним

За наведеною в колонці оцінкою Kpler, у червні російські НПЗ переробляли близько 560 тис. тонн нафти на добу, а випуск бензину був на 25% меншим, ніж рік тому. Літнє споживання перевищує 110 тис. тонн на добу, тому розрив сягає близько 20 тис. тонн щодня. Пошкодження НПЗ у Кстові, який давав близько 11% російського бензину, посилило перекіс між центром і регіонами.

Кремль платить якістю, імпортом і бюджетом

Гардус показує, що повернення бензину стандарту Євро-3 може швидко збільшити пропозицію, але перекладає витрати на автомобілістів і міське повітря. Ціна такого рішення — вищий вміст сірки, бензолу та ароматичних сполук, падіння ефективності каталізаторів і лямбда-зондів. Старі карбюраторні «Жигулі» переживуть таке пальне, а сучасні двигуни швидко вийдуть з ладу.

Росія змушена дешево продавати нафту Індії, а потім купувати у неї дорогий бензин

Москва планує купувати за кордоном до 400 тис. тонн бензину на місяць, але це близько 13 тис. тонн на добу, тобто менше за поточний розрив. Білорусь уже наростила залізничні поставки до понад 70 тис. тонн за першу половину червня, Індія відправила щонайменше 60 тис. тонн, а Казахстан вимагає офіційного запиту й підтвердження вільного ресурсу.

Найабсурдніший ланцюжок веде через індійський НПЗ Nayara Energy, який на 49% належить «Роснефти»: Росія продає нафту, а потім викуповує її назад у вигляді дорожчого бензину. Масштабувати таку схему складно, бо російські порти десятиліттями будувалися для експорту, а не для масового приймання пального; до того ж балтійські й чорноморські маршрути залишаються вразливими для ударів СОУ.

Ручний розподіл створює нові слабкі місця

Кожне рішення Кремля має побічну ціну: дешевий бензин зникає з незалежних АЗС, ресурс стягується до великих міст, а імпорт залежить від портів, цистерн і позиції третіх країн. Тому санкції проти трейдерів, банків, судновласників і сервісних компаній можуть ускладнити російську адаптацію.

Читайте колонку Максима Гардуса, щоб побачити, як у паливній кризі сходяться удари по НПЗ, Індія, Білорусь, Казахстан, Євро-3 і ризик продовольчої інфляції