Найбагатша людина світу Ілон Маск будує бізнес-модель, яка, на думку експертів, суперечить принципам класичного капіталізму. Автор колонки в The Economist вважає, що бізнесмен дедалі більше концентрує владу у власних руках, майже не залишаючи інвесторам можливостей впливати на його рішення.
Про це пише The Economist.
Автор колонки, засновник O'Reilly Media Тім О'Райлі, звертає увагу на те, як Ілон Маск використовує сучасний фондовий ринок. За його словами, підприємець успішно залучає величезні інвестиції, водночас поступово позбавляючи акціонерів реального впливу на управління своїми компаніями.
Поштовхом для аналізу стала заява Маска про те, що SpaceX може стати «дорожчою за всю іншу Землю», якщо компанії вдасться реалізувати довгострокові плани, зокрема пов'язані зі співпрацею з Anthropic у сфері обчислювальних потужностей для штучного інтелекту.
О'Райлі наголошує, що після виходу SpaceX на біржу Маск зберіг близько 85% голосів завдяки акціям із розширеними правами. Ба більше, ці права можуть передаватися у спадок через трасти, тоді як звичайні акціонери фактично позбавлені важелів впливу на компанію.
Автор також згадує компенсаційний пакет Маска в Tesla, потенційна вартість якого може сягнути 1 трильйона доларів. На його думку, акціонери підтримали його не лише через винагороду, а й для того, щоб закріпити контроль бізнесмена над компанією.
На думку О'Райлі, така модель суперечить поглядам Адама Сміта та Шарля де Монтеск'є, які розглядали ринок як систему, що стримує надмірну концентрацію влади. Він стверджує, що сьогодні особисті інтереси великих підприємців дедалі більше поєднуються з майже необмеженим контролем над корпораціями.
Окрему увагу автор приділяє розвитку штучного інтелекту. Він порівнює великі технологічні компанії із системами ШІ, здатними ухвалювати рішення у масштабах, недоступних окремій людині. Саме тому, на його думку, незалежні ради директорів, суди, регулятори та вимоги до звітності є важливими запобіжниками, які не варто послаблювати.
«ШІ, створений під управлінням xAI Маска, не матиме тих самих цінностей, що й система, розроблена компанією, яка залишається підзвітною. Дизайн компанії є прообразом дизайну машини», — зазначає О'Райлі.
На завершення автор підкреслює, що сучасний світ проводить ризикований експеримент, концентруючи величезну владу в руках людей, які практично ні перед ким не звітують. Він визнає, що така модель може спрацювати, однак нагадує: історія показує, що подібне трапляється вкрай рідко.
