Канада здійснює масштабну інвестицію у розвиток ядерної енергетики для забезпечення енергопостачання найвіддаленіших північних регіонів. Компанія Canadian Strategic Missions Corporation (CSMC) отримала 4,5 мільйона канадських доларів (близько 135 мільйонів гривень) від Федерального агентства економічного розвитку Південного Онтаріо. Ці кошти призначені для створення інноваційного ядерного мікрореактора, який має стати надійним джерелом енергії для арктичних територій вже до 2030 року.
Ядерна альтернатива: вирішення енергетичних викликів ПівночіПостачання дизельного палива в арктичні регіони Канади давно перетворилося на справжній логістичний виклик, що обходиться державі у мільярди доларів. Інфраструктура залежить від сезонних поставок, а кожен кіловат енергії має надзвичайно високу вартість. Саме тому уряд Канади робить ставку на мікрореактори, які повинні забезпечити стабільне тепло та світло навіть у найважкодоступніших точках без необхідності постійних караванів з пальним.
Інвестиції CSMC є частиною великої федеральної програми підтримки загальним обсягом 40,
5 мільйона канадських доларів (1,215 мільярда гривень), яку розподілено між двома десятками організацій. Основна мета — перейти від креслень до створення діючого зразка мікрореактора на ядерному паливі та випробувати його у реальних північних умовах перед запуском масового виробництва.
Дистанційне управління та космічні технологіїОднією з ключових інновацій майбутнього мікрореактора стане дистанційна система контролю. Оскільки станції будуватимуть у місцях, де інженери з'являються рідше за білих ведмедів, управління здійснюватиметься віддалено. З цією метою CSMC вже уклала угоду з оператором супутникового зв’язку Telesat. Передбачається, що спеціальне низькоорбітальне угруповання супутників Lightspeed забезпечить захищений канал для моніторингу та регулювання роботи реакторів із тисяч кілометрів відстані.
"План полягає у використанні низькоорбітального угруповання Lightspeed для створення захищеного каналу зв'язку. Це дозволить операторам у затишних офісах на півдні контролювати стан «атомних батарейок» за тисячі кілометрів".
Інженери компанії не розробляють реактор з нуля, а адаптують вже перевірені канадські технології, що використовуються у дослідницьких ядерних установках. Це дозволяє суттєво скоротити терміни реалізації проєкту та полегшує проходження складних регуляторних процедур. У разі успіху, вже до 2030 року віддалені канадські громади отримають стабільне та безпечне джерело енергії, яке не вимагатиме постійного втручання людини.
Поки Канада готує технологічну базу для забезпечення Арктики енергією, у США вже розробляють ядерні реактори для майбутніх місій на Марс, де вони мають замінити традиційні сонячні батареї.
