Прийнято вважати, що Холодна війна закінчилася з розпадом СРСР у 1991 році. Проте одна розробка тієї епохи — радянська система «Периметр» — досі здатна влаштувати кінець світу.
Про це пише Popular Mechanics.
Систему «Периметр», відому також як «Мертва рука», називають найжахливішим побічним продуктом епохи «взаємного гарантованого знищення». Вона з'явилася в останні роки Холодної війни й тоді сприймалася як серйозна ескалація конфлікту.
Десятиліттями США та СРСР стримували одне одного завдяки доктрині «взаємного гарантованого знищення»: за нею застосування зброї масового ураження однією зі сторін означало повне знищення обох. Та в 1984 році з'явилася американська «Ініціатива стратегічної оборони», яку президент Рональд Рейган описував як оборонну програму, покликану зробити ядерну зброю «безсилою та застарілою».
У СРСР же побачили в цьому щось куди загрозливіше. Радянське керівництво вважало, що американська система не зможе одночасно зупинити тисячі ракет, тож протиракетна оборона мала сенс лише як спосіб ліквідації наслідків після першого удару США. А отже,
у Москві не виключали, що Штати готуються вдарити ядерною зброєю першими — і шукали спосіб тримати власну «руку» готовою натиснути на червону кнопку.
Після розпаду СРСР світ почав отримувати підтвердження, що «Периметр» справді створили ще у 1985 році. Одним із тих, хто допомагав його розробляти, був колишній офіцер Стратегічних ракетних військ СРСР Валерій Яринич. За його словами, система мала «зняти відповідальність з високопоставлених політиків і військових».
Суть «Периметра» полягала в тому, щоб завдати удару у відповідь по США навіть тоді, коли все радянське керівництво вже було б знищене. Система напівавтоматична: вона чекала початкової активації вручну — в момент, коли знищення наближається.
Після активації «Периметр» покладався на низку датчиків, які міряли атмосферний тиск, сейсмічну активність і радіацію, щоб оцінити, чи справді ядерний удар вразив СРСР. Якщо так — система намагалася зв'язатися з радянськими чиновниками будь-якими доступними каналами.
Якби вдалося вийти на «військову кімнату», втручання людини могло б спинити процес. Але якби зв'язок із Генеральним штабом обірвався, «Периметр» зробив би висновок, що настав апокаліпсис. Після цього він автоматично санкціонував би команди на запуск у відповідь, передаючи їх усім уцілілим ядерним силам.
«Периметр» так і не активували. Найпевніше, він досі перебуває в режимі очікування і його не демонтували після розпаду СРСР. Ймовірно, вже існують або можуть бути створені системи, здатні його нейтралізувати. Проте головна проблема в іншому: в епоху високих технологій така система може виявитися особливо вразливою до хакерських атак.
