Колишній прем'єр Держради КНР Чжу Жунцзі помер у середу у віці 97 років. Він увійшов в історію як один із головних архітекторів економічних реформ у Китаї та політик, який домігся вступу країни до Світової організації торгівлі.
Чжу очолював уряд Китаю з 1998 до 2003 року. Саме за його керівництва у 2001 році Пекін завершив багаторічні переговори щодо вступу до СОТ. Цей крок став поворотним моментом для китайської економіки.
Після приєднання до організації Китай отримав ширший доступ до світових ринків і швидко перетворився на найбільший виробничий центр світу. Протягом наступних десятиліть китайські товари заполонили міжнародні ринки, а напис «Зроблено в Китаї» став звичним для споживачів у багатьох країнах.
Частина аналітиків вважає, що саме рішення про вступ до СОТ створило передумови для нинішнього економічного суперництва між Вашингтоном і Пекіном. Зростання промислового потенціалу Китаю та збільшення торговельного дисбалансу між двома країнами зрештою стали одними з чинників сучасної торговельної війни між США та КНР.
Усередині країни Чжу Жунцзі здобув репутацію прихильника жорстких економічних реформ.
Він активно просував реструктуризацію державних підприємств, реформування фінансової системи та відкриття китайської економіки для міжнародної торгівлі. Багато економістів вважають, що саме ці перетворення заклали основу для стрімкого економічного зростання Китаю у XXI столітті.
Однак спадщина Чжу пов'язана не лише з економікою.
До початку кампанії переслідування духовної практики Фалуньгун він був відомий своїм прагматичним підходом до цього руху.
25 квітня 1999 року понад 10 тисяч прихильників Фалуньгун зібралися біля приймальні Держради КНР у Пекіні, щоб подати петицію. Причиною став арешт 45 послідовників практики в одному з міст неподалік столиці після протесту проти критичної публікації в журналі.
Того дня Чжу Жунцзі зустрівся з представниками учасників акції. За повідомленнями, він погодився виконати їхні основні вимоги, зокрема сприяти звільненню затриманих і забезпечити можливість вільно займатися практикою. Також було дозволено видавати книги Фалуньгун.
Попри мирне врегулювання ситуації, того ж року тодішній лідер КНР Цзян Цземінь ініціював масштабну кампанію переслідування Фалуньгун. За даними прихильників практики та правозахисних організацій, влада розпочала репресії після того, як популярність руху різко зросла.
Фалуньгун був представлений громадськості у 1992 році й швидко набув поширення завдяки поєднанню медитативних вправ та моральних принципів. У міру зростання кількості прихильників ставлення китайської влади до практики поступово змінювалося.
Смерть Чжу Жунцзі знаменує завершення епохи для покоління китайських керівників, які проводили масштабні реформи та інтегрували країну у світову економіку. Його політична спадщина й сьогодні продовжує впливати як на розвиток Китаю, так і на міжнародні економічні відносини.
