Знамениті м’які годинники на картині Сальвадора Далі «Постійність пам’яті» десятиліттями пов’язували з теорією відносності Альберта Ейнштейна. Сам художник пояснював їхнє походження значно прозаїчніше — його надихнув камамбер, що плавився від спеки.
Про це йдеться в матеріалах Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
«Постійність пам’яті» Далі написав у 1931 році. Невелике полотно з дивними розм’яклими циферблатами згодом перетворилося на один із найвідоміших образів сюрреалізму.
Навколо значення годинників виникло чимало трактувань. Одне з найпопулярніших пов’язувало їх із теорією відносності Ейнштейна. Припускали, що художник таким способом показав відносність та викривлення часу.
Сам Далі пропонував зовсім інше пояснення. Він називав свої м’які годинники «сюрреалістичним камамбером».
За відомою історією створення картини, поштовхом став шматок французького сиру, який художник побачив таким, що розм’як від спеки. Образ камамбера наштовхнув його на ідею предметів, які втрачають звичну твердість і форму.
Так на полотні з’явилися годинники, що ніби розтікаються поверх різних предметів.
Звичайний прилад, покликаний точно відмірювати час, у світі Далі втрачає свою жорсткість.
Цей образ пов’язують зі світом снів, пам’яті та підсвідомості, де звичне сприйняття часу перестає працювати так само, як у повсякденному житті.
На картині є й інша примітна деталь. У лівій частині полотна лежить твердий кишеньковий годинник, вкритий мурахами.
Мурахи неодноразово з’являлися у творчості Далі та асоціювалися з розпадом і тлінням. Тож поряд із м’якими циферблатами художник залишив ще один образ, пов’язаний із руйнуванням звичного порядку речей.
Саме тому знамениту картину не варто сприймати як буквальну ілюстрацію фізичних теорій про час. Джерелом одного з найвідоміших образів мистецтва XX століття, за поясненням самого Далі, став значно буденніший предмет — шматок м’якого сиру.
