Казахстан іде до парламентських виборів 23 серпня під гаслом «За оновлення!», однак попри риторику президента Касим-Жомарта Токаєва про «новий Казахстан», політична система країни залишається авторитарною. Про це пише The Economist.
На перший погляд, нинішня кампанія справді виглядає як велика політична перебудова. Вибори проходять уже за новою конституцією, парламент матиме нову структуру й нову назву, а головною силою має стати нова партія.
Проте, як зазначає видання, за новими декораціями зберігаються старі механізми влади, сформовані ще за часів Нурсултана Назарбаєва.
Партія «Справедливість», якій прогнозують значну парламентську більшість, фактично є оновленою версією старої правлячої сили, що десятиліттями домінувала в країні. При цьому реальним опозиційним партіям, за оцінкою The Economist, як і раніше не дають повноцінно брати участь у виборах.
Токаєв нещодавно заявив, що в Казахстані «процвітає плюралізм». Але буквально за кілька днів до цього опозиційного лідера Амангельди Джахіна засудили до семи років ув’язнення за звинуваченнями в екстремізмі, які критики влади називають сфабрикованими.
Його попередника спіткала схожа доля.
Тиск стосується не лише політиків. Журналісти та автори в соцмережах стикаються з кримінальним переслідуванням, заборонами на виїзд із країни та заборонами на професійну діяльність. Один із відеоблогерів нещодавно опинився під вартою після сатиричної публікації про президента.
Нову конституцію Токаєв представляв як відмову Казахстану від «суперпрезидентської» моделі, яка сформувалася за Назарбаєва, що контролював країну майже три десятиліття.
Після масових заворушень 2022 року, під час яких загинули щонайменше 238 людей, Токаєв справді обмежив частину президентських повноважень. Однак згодом деякі з них були повернуті новою конституцією, ухваленою на референдумі на тлі арештів критиків влади.
Однією з ключових реформ 2022 року стало запровадження обмеження президента одним строком. Токаєв публічно обіцяв його дотримуватися.
Втім, нова конституційна конструкція залишила йому можливість обійти це правило. Конституційний суд постановив, що він потенційно може претендувати на ще один «перший» строк уже в межах нової системи.
The Economist порівнює такий механізм із практикою «обнулення» президентських строків, яку раніше використовували інші авторитарні лідери.
Саме тому завершення нинішнього строку Токаєва у 2029 році може стати головною перевіркою його обіцянок справді відійти від персоналізованої моделі влади.
Поки ж, за оцінкою видання, Казахстан змінює назви партій, парламентські конструкції та конституційні формулювання, але не головний принцип системи: реальна політична конкуренція залишається жорстко обмеженою.
Джерело: The Economist
