Камілла ВалієваНаприкінці липня очільник Росії Володимир Путін доручив внести зміни до угод про військово-технічне співробітництво з Казахстаном та Узбекистаном. Чинні угоди Москва уклала з Астаною у 2013 році, а з Ташкентом – у 2016-му. Зараз документи регулюють постачання озброєння та військової техніки, обмін продукцією військового призначення, передачу технологій.
Але що може змінитися в угодах і чому Росія переглядає їх саме зараз – у розпал війни з Україною
Конкретики, що саме Кремль переглядає в чинних військово-технічних угодах з Астаною та Ташкентом, наразі немає, зауважує російськомовна служба Радіо Свобода, що висвітлює події в Центральній Азії, «Азаттык Азия».
У Міністерстві оборони Узбекистану на запит Радіо Свобода не відповіли. А в Міноборони Казахстану повідомили, що не коментують зміст документів до завершення роботи над ними.
«Інформація, що не належить до відомостей з обмеженим доступом, буде доведена до громадськості в установленому порядку через офіційні інформаційні ресурси державних органів», – додали у відомстві.
Чому саме зараз?Щоб припустити,
що може з’явитися в нових документах, варто подивитися на те, що зараз відбувається в Росії. Війна, яку Москва розпочала проти Києва у 2022 році, переміщується на її власну територію. Українські безпілотники регулярно атакують нафтопереробні заводи та промислові об'єкти в різних регіонах країни.
Міністерство оборони: Україна вивела з ладу 7 із 10 найбільших центрів Wildberries. На фото: Коледіно, Московська область, Росія, 16 серпня 2026 рокуПалають склади маркетплейсів, під обстріли потрапляє й цивільна інфраструктура. Для російського військово-промислового комплексу це додаткові ризики щодо виробництва зброї та її постачання на фронт. Крім того, країна перебуває під жорстким санкційним тиском країн Заходу. Обмеження спрямовані зокрема й на військово-промисловий комплекс.
При цьому Росія втрачає позиції на світовому ринку озброєнь. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), з 2021-го до 2025-го російський експорт озброєнь скоротився на 64 відсотки, порівняно з попередньою п'ятирічкою. Його частка у світовому експорті знизилася з 21 відсотка до 6,
8 відсотка. Остання цифра – найнижчий показник Росії за понад 70 років.
40% ВВП на оборону. Що відбувається з економікою України та РФПоки російські війська зав'язли в Україні, Москва втрачає покупців зброї з-за кордону. Наприклад, Індія, провідний імпортер, скоротила закупівлі: в Нью-Делі посилалися на зриви постачань через війну в Україні.
Чи може Росія, яка втрачає позиції на світовому ринку зброї, розглядати Казахстан та Узбекистан, що перебувають в орбіті її геополітичного впливу, як надійні ринки збуту військової продукції? Безумовно, вважають експерти. Але є певні нюанси, зазначають вони.
Угоди про військово-технічне співробітництво передбачають не лише експорт російської продукції. У них прописані й постачання у зворотному напрямку. Якщо до війни ці положення розглядалися як суто формальні, то зараз ситуація змінюється, і Москва може бути зацікавлена не лише в збереженні ринків збуту зброї, а й у розширенні військово-промислового співробітництва із сусідами.
Перенесення виробництва до Центральної Азії?Голова аналітичної організації Central Asia Due Diligence,
що базується в Лондоні, Алішер Ільхамов припускає, що Росія, згідно з новими документами, може перенести частину військового виробництва до Казахстану та Узбекистану, аби захистити його від українських ударів.
Ці країни успадкували від Радянського Союзу відносно розвинену промислову базу, зазначає він. Наприклад, підприємство «Семей инжиниринг» у Східному Казахстані, яке обслуговує бронетехніку, включно з танками Т-72. Також є авіаремонтний завод № 405 в Алмати. Він обслуговує гелікоптери сімейства Мі-8/Мі-17. В Узбекистані Чирчикський авіаремонтний завод теж ремонтує та модернізує гелікоптери Мі-8/Мі-17 і Мі-24, а також штурмовики Су-25.
Виробництво військової техніки можна замаскувати під випуск товарів цивільного призначення, щоб спробувати вивести Ташкент та Астану з-під західних санкцій, додає експерт.
Алішер Ільхамов«Це і тиск, і спроба зацікавити – матеріально, економічно та фінансово. Обидві держави потребують інвестицій та замовлень для своєї індустрії. Зараз у Росії власні підприємства ВПК перебувають під ударом, що призводить до розриву ланок ланцюжка доданої вартості.
І ці ділянки потрібно якось відновлювати», – додає Ільхамов.
З його твердженнями частково погоджується провідний військовий аналітик дослідницької організації Forecast International Дерек Бісаччо Він вважає, що важливу роль у перегляді угод відіграли й санкції Заходу, спрямовані не лише на російську військову промисловість, а й на постачання до Росії товарів подвійного призначення.
Бісаччо згадує Киргизстан, із яким Москва змінила угоду про військово-технічне співробітництво минулого року. У відкритому доступі є лише короткий опис цього протоколу. У ньому йдеться про те, що сторони домовилися спростити процедури підготовки контрактів та здійснення постачань, ремонту й модернізації військової продукції.
Киргизстан ратифікував документ у квітні і того ж місяця потрапив під європейські вторинні санкції. Тепер до цієї країни заборонено постачати деякі види верстатів із числовим програмним керуванням та радіообладнання. На думку Бісаччо, Росія може спробувати використати схожі механізми співпраці з Казахстаном та Узбекистаном.
Дерек Бісаччо«Усе, що вони можуть змусити працювати на території іншої країни,
тільки ускладнить операції для України. Я думаю, що Україна, безумовно, стала сміливішою у своїх операціях, але вони не захочуть завдавати ударів безпілотниками по казахстанській території. Там би це розцінили як серйозну ескалацію, і це не те, що українці хотіли б робити. Я думаю, Росія про це знає», – каже Бісаччо.
Якщо твердження експертів є правильними, Узбекистан і Казахстан можуть поплатитися за це вторинними санкціями та погіршенням відносин із західними партнерами, з якими останнім часом вони планомірно розширюють співпрацю.
Чи можуть Астана та Ташкент відмовити Москві, якщо вона попросить про перенесення військового виробництва? Зокрема Казахстан, який, на відміну від Узбекистану, пов'язаний із Росією зобов'язаннями за військово-політичним блоком
