Вірменія вважається державою, що належить до російської зони впливу, і будь-яка спроба змінити цю ситуацію викликає спротив Кремля. Тому парламентські вибори на початку червня 2026 року опинилися в центрі уваги Москви. Побоюючись перемоги прозахідних сил, Росія вирішила розгорнути масштабну дезінформаційну кампанію, яка мала цьому запобігти.
Ситуація у Вірменії напередодні виборів
Останніми роками Вірменія наближається до Європейської Унії, про що, зокрема, свідчить ініціювання процесу вступу на початку 2025 року. У травні 2026 року відбувся саміт Європейської політичної спільноти – неформального форуму Європейської Унії та країн-партнерів з Європи, започаткованого у 2022 році президентом Франції. Незважаючи на ці кроки, прем’єр-міністр Нікол Пашинян неодноразово наголошував, що його країна ніколи не братиме участі в антиросійських діях, але, з іншого боку, заявляв, що Вірменія не є союзником Росії в питанні України. Дії Єревана не зустріли розуміння в Москві, де, зокрема, секретар Ради безпеки Росії Сергій Шойгу попереджав про вжиття Єреваном низки недружніх заходів,
таких як приєднання до Міжнародного кримінального суду або екстрадиція російських громадян до третіх країн.
Тому заплановані на 7 червня вибори до парламенту Вірменії мали вирішальне значення для напряму зовнішньої політики цієї держави та продовження прозахідного курсу. Перемога опозиції означала б повернення Вірменії в орбіту Росії та активну її участь у пострадянських інтеграційних форматах. Вибори часто подавалися як плебісцит щодо того, чи прагнуть вірмени зближення із Заходом, чи воліють залишатися в російській орбіті. З огляду на таку високу ставку виборів варто було очікувати активізації російських дій в інформаційній сфері.
Основні наративи російських інформаційних кампаній
Російська активність, спрямована проти Вірменії, зосереджувалася на кількох ключових наративах. Їхньою головною метою було відвернути людей від голосування на парламентських виборах за прозахідні партії, а насамперед – за прем’єр-міністра Нікола Пашиняна.
Перша з них апелювала до страху перед війною. У ній стверджувалося, що перемога прозахідного уряду Пашиняна призведе до прямого збройного конфлікту з Росією та/або Азербайджаном.
Крім того, її підкріплювали фальшивими повідомленнями про підтверджену присутність військ НАТО у Вірменії та їхні приготування до збройної провокації.
Друга кампанія зосереджувалася на теорії західної змови. Прем’єр-міністра Пашиняна зображали як маріонетку Заходу, яка реалізує чужий політичний проєкт, спрямований проти традиційних християнських цінностей та економіки Вірменії. Його перемога мала пов’язуватися з втратою суверенітету на користь Брюсселя, Берліна та/або Парижа, а також з абсолютною залежністю від Заходу. Крім того, згадувалися нібито таємні торговельно-військові угоди, які мали б дозволити західним державам заволодівати ресурсами та проводити експерименти у Вірменії.
Не лише згадані вище держави виступали в ролі «поганих». Продовження правління Пашиняна також мало означати зраду на користь Туреччини чи Азербайджану. Тут простежується певна суперечність із твердженням про потенційну війну з Баку, але російська дезінформація ніколи не відзначалася послідовністю.
Третя вісь наративу зосереджувалася на традиційній передвиборчій дезінформації, тобто на підриві легітимності самого процесу.
Ще до голосування готували ґрунт для заперечення результатів у разі поразки проросійської опозиції. Дезінформація підривала легітимність виборчого процесу, політичний мандат Нікола Пашиняна та прозахідний курс політики Єревана. Після оголошення результату, несприятливого для проросійської опозиції, проросійські сили намагалися представити його як наслідок зовнішнього керування, маніпуляції громадськістю, тиску Заходу та відриву Вірменії від природного стратегічного тилу. Ці дії мали на меті підірвати суспільну й міжнародну достовірність результатів виборів. Абсурдні особисті звинувачення також були дуже поширеним елементом дезінформаційних кампаній, що проводилися під час виборів. Цього разу владі приписували участь у торгівлі людьми, органами, наркотиками і навіть у створенні таборів для опозиції. Пашиняна також називали корумпованим, антихристиянським, залежним від Заходу та готовим пожертвувати національними інтересами Вірменії. Навіть поширювалося відео, яке нібито мало зображати зґвалтування Пашиняном неповнолітньої дівчини. Варто наголосити, що було дуже багато наративів,
спрямованих безпосередньо проти прем’єр-міністра, що також свідчить про те, наскільки важливою фігурою він є у вірменській політичній системі.
У поширенні передвиборчої дезінформації активно брали участь російські ЗМІ, повідомляючи про безпрецедентні порушення, махінації і тиск на опозицію. Прихильники Пашиняна нібито підказували виборцям, як голосувати, а ситуацію на виборчих дільницях описували як скандальну: наприклад, нібито траплялися випадки винесення бюлетенів за межі дільниці або перебування двох осіб в одній кабінці. Саме так російські ЗМІ висвітлювали вибори у Вірменії.
Використані наративи аж ніяк не були новаторськими й повторювалися під час інших виборчих кампаній. Натяки на нерівне ставлення до партій і кандидатів, а також спроби поставити під сумнів чесність виборів з’являються практично завжди. Подібна ситуація спостерігається й у висвітленні перемоги партій, орієнтованих на інтеграцію із Заходом – це завжди має бути загрозою для суверенітету, національної єдності та підвищенням ризику війни. У контексті виборів у Вірменії, однак, привертає увагу дуже велика зосередженість на постаті одного політика,
незважаючи на те, що це були парламентські вибори.
Нові технології та інноваційні методи
Росія для поширення дезінформації використовувала і класичні ЗМІ, і передові цифрові технології. Одним з елементів діяльності було фабрикування доказів. Масово поширювалися обкладинки і статті, що імітували відомі західні ЗМІ (наприклад, французькі газети), або сфальсифіковані звіти авторитетного аналітичного центру «Інститут досліджень війни». Ці матеріали мали надати правдоподібності наративу, згідно з яким Франція і США втягують Вірменію у війну. Ця ж схема вже відома з попередніх російських операцій Matrioszka та Doppelgänger («Двійник» німецькою – ред.). Крім того, використовувалися клоновані розважальні вірменські сайти, які раптово почали публікувати політичні коментарі.
Операція Matrioszka – це масова російська дезінформаційна кампанія, спрямована на західні ЗМІ й організації з фактчекінгу. Боти й фейкові акаунти в соціальних мережах завалюють західних журналістів і фахівців з перевірки фактів маніпульованими записами, підробленими обкладинками газет та відеоматеріалами,
створеними штучним інтелектом. Мета полягає в тому, щоб завалити роботою фахівців з перевірки інформації, відвернути їхню увагу від ключових тем і змусити витрачати час на спростування очевидних містифікацій, а також підірвати довіру до традиційних ЗМІ.
Операція Doppelgänger – це російська дезінформаційна кампанія, що триває з 2022 року і спрямована проти країн-членів Європейського Союзу і НАТО. Її головна мета – послабити підтримку України, поляризувати суспільство й посіяти політичні розколи. Методи дії полягали, зокрема, у клонуванні вебсторінок, створенні фейкових інтернет-ресурсів, а також у використанні штучного інтелекту, бот-ферм та сфабрикованих відеороликів із підробленими логотипами телеканалів у соціальних мережах.
Росія широко застосовувала раніше створену інфраструктуру ботів на платформах X, Telegram та Facebook, а також активізувала використання штучного інтелекту для створення популярних діпфейків, у яких знаменитості звинувачували Пашиняна у важкій хворобі, таємних корупційних угодах чи навіть торгівлі органами й наркотиками.
Ці дії проводилися не лише в цифровому просторі.
Незважаючи на санкції, Росія надавала їм фінансову підтримку через неурядові організації (наприклад, фонд «Нова Євразія») та проросійських олігархів під приводом допомоги біженцям з Нагірного Карабаху.
Про значення вірменських виборів для Росії свідчить участь російської пропагандистської та дезінформаційної мережі Storm-1516. Як вказує аналіз Institute for Strategic Dialogue, Вірменія була однією з її головних цілей у період з квітня 2025 року по квітень 2026 року – за цей час було зафіксовано понад 30 кампаній, спрямованих проти неї. У цих діях брали участь 36 акаунтів з понад 100 тис. підписників та ще 150 акаунтів з 10 тис. підписників. Варто пам’ятати, що ця сама мережа брала активну участь у виборах у США та Німеччині, що свідчить про її досвід у проведенні дезінформаційних кампаній під час виборів. Отже, Кремль обрав один зі своїх найбільш спеціалізованих інструментів.
Результат виборів
Результати виборів, на яких партія чинного прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна перемогла з результатом 49,81%, безперечно є поразкою російських інформаційних операцій.
Не вдалася також спроба підважити результати голосування шляхом вказівки на нібито порушення, оскільки вони були визнані міжнародними інституціями. Проросійські сили, однак, залишаються у Вірменії сильними, і їх не варто недооцінювати, тим більше що геостратегічне положення країни не обдуриш, і Єреван так чи інакше буде змушений підтримувати належні відносини з Москвою.
Захисні заходи, вжиті Вірменією
Захист Вірменії від російської дезінформації – це процес, який різко активізувався після 2023 року через відмову Єревана підтримувати російське вторгнення в Україну та позицію Росії щодо конфлікту навколо Нагірного Карабаху. Тоді було ухвалено рішення про блокування російських ЗМІ та телевізійної пропаганди. У межах цих заходів було заблоковано роботу російського «Спутника», заборонено трансляцію програм провідних кремлівських пропагандистів та затримано проросійських інфлюенсерів.
Великого значення надавали також заходам з перевірки фактів, де значну роль відіграли спеціалізовані платформи з верифікації інформації – і незалежні, і ті, що підтримуються державою.
Вони викривали діпфейки й маніпуляції. Це свідчить про те, що, незважаючи на критику, якої зазнає цей метод, він і досі є важливим інструментом боротьби з дезінформацією.
Третім питанням є залучення зовнішніх суб’єктів, що спеціалізуються на боротьбі з дезінформацією, як з ЄУ, так і з окремих країн (тут переважно з Франції). Водночас Вірменія зробила ставку на повну прозорість виборчого процесу і тому вирішила запросити міжнародних спостерігачів від ОБСЄ та делегацію Парламентської асамблеї Ради Європи.
Замість того щоб лише реагувати на брехню, Вірменія застосувала стратегію пребукінгу, тобто попередження громадськості про заплановані маніпуляції. Уже на початку року її Служба зовнішньої розвідки опублікувала офіційну заяву, публічно попередивши громадян, що операції впливу перед виборами будуть «комплексними, витонченими та масовими».
Застосовані заходи виявилися ефективними і їх варто проаналізувати іншим державам, які готуються до захисту від втручання у вибори та дезінформації.
Молдова і Вірменія – одна мета російських дезінформаційних кампаній
Це не перша дезінформаційна операція,
спрямована проти виборів у країні, яка вважається російською зоною впливу. Раніше росіяни намагалися вплинути на ситуацію в Молдові, де також зазнали поразки. Хоча основна мета була такою самою, а наративи – схожими, ми можемо помітити й певні відмінності.
У випадку з Молдовою можна виділити три основні дезінформаційні наративи. Перший з них зосереджувався на зображенні Європи як загрози для православної церкви, національної мови і традиційної сім’ї. Друга підкреслювала негативні економічні наслідки інтеграції, такі як підвищення цін, втрата ринків збуту, колонізація з боку ЄУ або вичерпання ресурсів. Третя зосереджувалася на питаннях безпеки і вказувала, що тісніша співпраця з НАТО та ЄУ може бути небезпечною і втягнути Молдову у війну. Ми бачимо значну схожість цих дій з тими, що проводилися у Вірменії. В обох випадках йде гра на страху, який є однією з найпотужніших і найпервісніших емоцій.
Основними каналами поширення дезінформації в Молдові були Telegram, TikTok, Facebook та інформаційні портали, спеціально створені для дезінформаційних кампаній. Під час кампаній у Вірменії однією з платформ,
поряд з Facebook та порталом X, був Telegram. Він належить до найпопулярніших соціальних мереж та месенджерів в обох цих країнах, що робить його природною платформою для дезінформаційних кампаній.
В обох дезінформаційних кампаніях використовувався штучний інтелект. У випадку з Молдовою його застосовували для створення сторінок, схожих на офіційні урядові сайти, та фейкових новинних порталів у межах кампанії Doppelgänger. У Вірменії цю технологію використовували переважно для створення діпфейків і фальшування звітів міжнародних інституцій, а також у більшій мірі тестували інструменти на основі штучного інтелекту. Ці дії були більш витонченими, ніж у випадку з Молдовою, де, однак, переважав масовий характер.
Дезінформація в обох країнах не обмежувалася лише онлайн-сферою. У Вірменії через фонди оплачували місцеві групи та інфлюенсерів, щоб вони поширювали проросійські наративи. Своєю чергою, у Молдові відбувалася масова виборча корупція, тобто переказ коштів з Росії для голосування «ні» на референдумі щодо закріплення інтеграції країни з ЄУ в конституції.
Обидві країни могли розраховувати на підтримку Заходу в протидії російському втручанню.
Крім того, Молдова створила системи інституційної стійкості та вжила рішучих правових заходів, як-от блокування проросійських телеканалів.
Приклад Вірменії та факт повторення багатьох наративів, технік, методів і засобів зумовлюють необхідність детального аналізу російських дезінформаційних кампаній, а знання про них – обміну між партнерами. Це дасть змогу ефективніше підготуватися до потенційних загроз у майбутньому, оскільки кампанія у Вірменії багато в чому спиралася на молдовський досвід.
Підсумок
Незважаючи на величезний бюджет, багатомісячні підготовчі роботи та глибоке знання реалій вірменської політичної й суспільної сцени, інформаційна операція Кремля, як і в Молдові, зазнала невдачі. Однак ця ситуація не повинна послабити пильність західних держав у реагуванні на шкідливі прояви російської діяльності в інфосфері. В обох країнах перемога не була нищівною, а радше відносно незначною, що свідчить про те, що проросійські сили в цих державах залишаються сильними. Отже, загроза з боку російських інформаційних операцій не зникне, а може навіть посилитися,
оскільки мобілізація оборони найчастіше відбувається перед важливими подіями, такими як, наприклад, вибори, а дезінформація – це безперервний процес. Тому ситуація в обох країнах потребує подальшого моніторингу, а обидві країни потребують підтримки з боку західних партнерів.
Досвід Вірменії варто врахувати також у контексті парламентських виборів у Польщі у 2027 році. З огляду на їхню специфіку, ставки й можливість досягнення проросійськими партіями хорошого результату, нас, імовірно, чекає інтенсифікація дезінформаційних заходів та жорстока виборча кампанія, у яку Росія, безсумнівно, втручатиметься. Тому вивчення досвіду інших країн є надзвичайно цінним, а польській владі варто налагодити й підтримувати контакти і з молдовською, і з вірменською сторонами.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Kreml uderzył w Armenię dezinformacją
