Вибухи на італійському заводі з виробництва боєприпасів. Глушіння сигналів у районі Балтійського моря. Дрони та боєприпаси, знайдені в німецькому аеропорту. Збої в роботі транспорту й торгівлі.
Війна стає дедалі менш популярною в Росії, а здобутки її армії на полі бою — дедалі скромнішими. Тому Москва переключила увагу на вразливі цілі в Європі. Удари по військових і цивільних об’єктах в Україні вже не дають Росії бажаного результату, тож її військові та спецслужби використовують відкритість європейських демократій для диверсій проти цивільної та військової інфраструктури.
Використовуючи розгалужену мережу шпигунів і завербованих злочинців, Росія організовує диверсії на інфраструктурних об’єктах і підприємствах, важливих для оборони України. Під удар потрапляє й цивільна інфраструктура, не пов’язана з війною: у такий спосіб Москва прагне підвищити ціну підтримки Києва.
Владімір Путін розраховує, що такі атаки послаблять підтримку Києва й поліпшать позиції Росії — як у самій війні, так і на майбутніх мирних переговорах.
Утім, ця тактика не нова. Так звані «активні заходи» широко застосовували ще в розпал холодної війни.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Москва повернулася до цієї практики й постійно розширювала її масштаби. Тепер, коли військові перспективи Росії погіршуються, кількість таких операцій різко зросла.
Протягом останніх чотирьох із половиною років європейські правоохоронці та контррозвідники викривали й знешкоджували мережі російських агентів. Однак розмах їхньої діяльності за останні шість місяців викликав серйозне занепокоєння через ризик подальшої ескалації. Імовірно, саме це й стало причиною нещодавньої поїздки директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви.
Хто ж ці агенти хаосу й руйнування?
Іноді це офіцери ФСБ або ГРУ, які роками живуть під вигаданими іменами й працюють під глибоким прикриттям. У розвідувальному середовищі їх називають «нелегалами». Деяких активують після багатьох років подвійного життя в таких країнах, як Словенія.
В інтересах Москви вони намагаються проникнути до західних установ, зокрема Міжнародного кримінального суду, або здійснюють диверсії — наприклад, намагаються пронести вибухівку на борт цивільних літаків.
Але до операцій залучають і значно менш підготовлених виконавців.
Російські спецслужби вербують через такі платформи, як Telegram, одноразових агентів і там само координують їхні дії. По суті, це виконавці окремих замовлень у своєрідній «гіг-економіці» диверсій.
Головна мета таких операцій — підірвати західну підтримку української армії, затримуючи постачання та знищуючи важливі об’єкти й обладнання. Друга мета — послабити підтримку України серед європейців, нав’язуючи їм думку, що хаос і руйнування є неминучою ціною допомоги Києву.
На мою думку, російське військове керівництво добре розуміє межі власних можливостей і намагається диверсіями компенсувати відсутність успіхів у війні проти України.
Досягнення України у сфері безпілотних систем і власних оборонних технологій змінили співвідношення сил: війна, що починалася як боротьба Давида з Голіафом змінилася протистоянням двох майже рівних за можливостями армій. Росія все ще переважає за чисельністю військ, має більше боєприпасів і техніки та величезний військово-промисловий комплекс. Однак навіть ці переваги не допомогли їй провести жодної операції, здатної переломити хід війни.
Москва також дедалі менш охоче вступає у виснажливі бої з великими втратами та тривалі міські кампанії, якими позначилися перші роки повномасштабного вторгнення.
Різке зростання втрат і масова мобілізація, без якої буде складно підтримувати нинішній темп бойових дій, можуть зруйнувати створену Путіним ілюзію успішної війни. Втеча 113 тисяч росіян після чуток про нову хвилю мобілізації свідчить, що значна частина суспільства не готова підтримати повне переведення Росії на воєнні рейки.
Саме тому Москва вдається до «активних заходів» і прямих атак у Європі: вона прагне послабити оборонні зусилля України та змусити європейські держави тиснути на Київ, схиляючи його до миру.
Однак Путін знову прорахувався, недооцінивши рішучість України та Європи завдати Росії поразки й покласти край епосі російської агресії.
Нещодавній інцидент в аеропорту Лейпцига став поворотним моментом у ставленні Європи до російських диверсій. За даними німецької влади, поблизу українського вантажного літака знайшли начинений вибухівкою безпілотник, який не здетонував. Згодом другий дрон зіткнувся із цивільним Boeing 757,
коли той заходив на посадку. Ще один безпілотник знайшли на території аеропорту через кілька днів.
Те, що Німеччина прямо поклала відповідальність за атаку на російську владу, свідчить: терпіння Берліна вичерпалося. У відповідь на диверсійну кампанію Москви можна очікувати як політичних і дипломатичних кроків, так і посилення роботи спецслужб. Заходи можуть варіюватися від звичного вислання російських дипломатів до скоординованих зусиль європейських силових структур із виявлення та запобігання «активним заходам».
Однак найцікавіше відбуватиметься далеко від очей громадськості, адже гібридні війни потребують гібридних рішень
Німеччина та інші великі країни Західної Європи можуть приєднатися до держав Центральної та Східної Європи — членів НАТО і ЄС — у наданні розвідувальної підтримки та проведенні «активних заходів» проти російської воєнної машини.
На зміну обережній політиці деескалації та умиротворення може прийти європейська кампанія за принципом «удар за удар» проти російських інтересів та об’єктів. Європейські служби безпеки посилять виявлення й нейтралізацію російської агентури.
Розвідки також можуть взяти на приціл мережу критично важливих для Москви підприємств і трубопроводів у різних країнах світу, щоб порушити роботу російської воєнної машини.
Москва намагається переконати європейців, що хаос і руйнування — це ціна підтримки України. Європа, зі свого боку, може дати зрозуміти іншим країнам, що ціною співпраці з Росією стануть нові санкції та подальша ізоляція від світової економіки.
Із настанням зими можна очікувати зниження інтенсивності та масштабів бойових дій уздовж лінії фронту на сході України. Натомість диверсії та дестабілізація стануть головними напрямами російської стратегії проти Європи та союзників України.
Росія, яка опиняється в дедалі скрутнішому становищі, може переключитися з атак на ланцюги постачання та логістику на організацію нападів із великою кількістю жертв у період зимових свят. Чи зможуть Європа та Сполучені Штати відповісти на цей виклик — покаже час.
