У Непалі сотні людей можуть залишатися заблокованими після масштабної повені у затоплених тунелях гідроелектростанцій. The Associated Press повідомляє, що для тих, хто опинився під землею, кожна година стає критичною: без чистої води, їжі та достатньої кількості повітря шанси на виживання стрімко зменшуються, інформують Економічні новини.
Рятувальники продовжують пошуки людей, які могли опинитися в пастці щонайменше на десятку об’єктів гідроенергетики. Потужні потоки води занесли тунелі багнюкою, значно ускладнивши доступ до тих, хто перебуває всередині. За словами експертів, перші 72 години після катастрофи є особливо важливими. Насамперед ідеться про доступ до безпечної питної води. Якщо запаси не були заздалегідь передбачені в тунелях, ситуація для заблокованих людей швидко може стати критичною.
Експертка з епідеміології катастроф Дженніфер Горні зазначила, що без безпечної питної води люди навряд чи зможуть протриматися значно довше трьох днів. Ще однією смертельною загрозою залишається нестача повітря. Деякі працівники можуть мати доступ до кисню, однак після шести днів перебування під землею побоювання щодо можливого удушення посилюються.
Особливу небезпеку становить і стан самих тунелів. Якщо працівники були заздалегідь навчені діям під час аварій, вони могли знати розташування аварійних виходів. Проте сила повені могла повністю засипати їх багнюкою, зробивши рятувальні плани практично непридатними. «Це справжня гонка з часом», - наголосив геонауковець Якоб Штайнер, описуючи ситуацію з людьми, які залишаються всередині. За його словами, тунелі достатньо великі, щоб ними могли пересуватися вантажівки, а рятувальники намагаються забезпечити частину заблокованих людей киснем.
Фахівці наголошують, що виживання залежить не лише від повітря та води. Важливими залишаються наявність серйозних травм, можливість безпечно доставляти людям необхідні запаси та психологічний стан тих, хто тривалий час перебуває в ізоляції. Умови всередині тунелів також можуть погіршувати стан людей. Якщо там спекотно та волого, організм швидше втрачає воду, а врятовані можуть бути настільки ослабленими, що потребуватимуть тривалої медичної та психологічної допомоги.
Тепер рятувальники намагаються зробити те, що з кожною годиною стає дедалі складнішим, - пробитися крізь завали та багнюку до людей, для яких доступ до води, кисню і їжі може стати вирішальним фактором між життям і смертю.
