Близько 75% трансатлантичних підводних кабелів проходять через води Ірландії або поблизу них. Водночас саме тут дедалі частіше курсують судна, які пов’язують із російським «тіньовим флотом», тоді як оборонні можливості самої Ірландії залишаються вкрай обмеженими. Про це пише The Wall Street Journal.
За даними видання, ірландська Військово-морська служба фіксує різке зростання кількості таких суден. У 2026 році їхні проходи поблизу Ірландії стали майже щоденними. Окремі ірландські джерела повідомляли про сотні транзитів із початку року — значно більше, ніж у 2025-му.
Проблема полягає в тому, що Ірландія має лише вісім патрульних кораблів для контролю морської акваторії, співмірної за площею з Каліфорнією. У країни немає далекобійних військових радарів, бойової авіації, власної системи протиповітряної оборони та повноцінних засобів виявлення ворожих підводних човнів. На оборону Дублін витрачає близько 0,2% ВВП — найнижчу частку серед держав ЄС, попри суттєве збільшення оборонного бюджету останніми роками.
Це особливо небезпечно з огляду на значення Ірландії для цифрової інфраструктури Заходу.
Через її морську зону проходять кабелі, якими передається значна частина трансатлантичного інтернет-трафіку та фінансових даних. У країні також розташовані понад 80 дата-центрів і європейські операційні центри Apple, Google, Microsoft та Meta.
Західні чиновники й експерти побоюються, що ця комбінація — критична інфраструктура плюс слабкий військовий захист — робить Ірландію потенційно вразливою до диверсій, розвідки та інших гібридних операцій.
Такі побоювання не є суто теоретичними. російські військові та розвідувальні судна вже неодноразово помічали поблизу ірландських підводних кабелів та трубопроводів. Водночас нещодавно Reuters повідомив, що союзники по НАТО навесні 2026 року зірвали окрему російську операцію поблизу Шпіцбергена, під час якої спеціалізовані підводні апарати відпрацьовували сценарій виведення з ладу підводних кабелів.
Ірландський військовий історик Девід Мерфі з Університету Мейнута описав ситуацію максимально різко: за його словами, країна фактично «беззахисна» перед новими викликами й відстає від сучасних оборонних вимог приблизно на чверть століття.
Показовим став і недавній неформальний саміт міністрів оборони ЄС поблизу Дубліна. Для його безпеки Ірландії довелося залучати британський військовий корабель та протичовновий гелікоптер — особливо символічний крок для держави, де присутність британських військових історично залишається політично чутливою темою.
Окреме занепокоєння викликає переорієнтація російського «тіньового флоту». Після посилення контролю в Ла-Манші дедалі більше танкерів обходять Британію та Францію через Атлантику вздовж західного узбережжя Ірландії. За ірландськими даними, кількість таких проходів цього року зросла майже на 190%.
Ірландія при цьому не є членом НАТО і не підпадає під дію статті 5 Північноатлантичного договору про колективну оборону. Водночас її географічне положення та концентрація критично важливої інфраструктури роблять безпеку ірландських вод питанням далеко не лише самої Ірландії.
Колишній радник президента США з національної безпеки Роберт О’Браєн раніше називав ірландські інвестиції в оборону «жалюгідними», попереджаючи, що відсутність достатніх радарних, розвідувальних і військово-морських можливостей створює ризики не лише для Дубліна, а й для американських технологічних компаній, які розмістили в країні ключові європейські структури.
У підсумку WSJ описує Ірландію як одну з найбільш вразливих ділянок західної системи безпеки: через її води проходить цифрова артерія між Європою та Північною Америкою, російські судна дедалі активніше використовують цей маршрут, а власних військових засобів для контролю й захисту цієї інфраструктури у Дубліна все ще недостатньо.
