Поведінка Володимира Путіна протягом останнього місяця стала помітно жорсткішою та впевненішою. Автор політичної колонки пов’язує цю зміну з проблемами України, послабленням зовнішнього тиску на Росію та ситуацією на нафтовому ринку.
Про це пише автор колонки «Главкома».
На його думку, більшу частину року Путін поводився обережно й уникав різких кроків. Тепер російський диктатор, за цією оцінкою, знову повірив у власну силу та почав діяти активніше.
Однією з причин такої зміни автор вважає складну ситуацію з українською протиповітряною обороною. Йдеться про можливий дефіцит ракет для Patriot і відсутність достатніх засобів протидії реактивним «Шахедам».
До цього додаються бюджетні проблеми, зупинка частини галузей, складнощі з експортом і корупційні скандали. Автор припускає, що в Кремлі можуть розраховувати на внутрішню кризу в Україні протягом найближчих місяців.
Окреме значення він надає зустрічі Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна. За його оцінкою, вона не створила для Росії нових зовнішніх загроз і дозволила Путіну планувати дії на кілька місяців уперед.
Російський президент,
як стверджується, орієнтується на короткі проміжки тривалістю від трьох до шести місяців. У найближчому кварталі він може не бачити достатнього міжнародного тиску, який змусив би його змінити курс.
Ще одним чинником стала війна на Близькому Сході. Часткові проблеми нафтового комплексу Саудівської Аравії та невизначеність навколо Ірану підвищують значення російської нафти.
Водночас у самій Росії зберігаються серйозні економічні труднощі. Однак Путін після виборів заявив, що країна відновила все знищене українськими ударами, фактично відкинувши розмови про масштаб проблем.
Майбутні податкові зміни та погрози націоналізації автор сприймає як подальше посилення тиску всередині Росії. Стабільність цієї системи, за його оцінкою, залежить від здатності ФСБ виконувати накази Кремля.
Окремим напрямом російської політики можуть стати атаки дронами та підпали в країнах Європейського Союзу. Кремль може поступово перевіряти, наскільки далеко здатен зайти без жорсткої відповіді.
За цією оцінкою, Путін намагається змусити США та Китай рахуватися з Росією як із рівним гравцем. Тиск на Європу може використовуватися як спосіб привернути до Москви більше уваги Вашингтона й Пекіна.
Прямий напад на одну з країн Балтії до виборів у США автор вважає малоймовірним. Водночас він застерігає, що порівняно з літом ризики такого сценарію помітно зросли.
Для України першочерговим завданням залишається внутрішня стійкість і недопущення політичного розколу. Паралельно потрібно шукати засоби протидії реактивним дронам та нарощувати можливості власних ракетних ударів.
Нинішній формат переговорів між Україною, Росією та США автор вважає вичерпаним. Він пропонує формувати нову переговорну коаліцію та переглянути склад команди, яка відповідає за зовнішню політику.