Китай контролює значну частину світових ланцюгів постачання рідкісноземельних металів та інших критично важливих мінералів, які використовуються в американській оборонній промисловості. Водночас Пекін залишається залежним від американських технологій, ринків і капіталу.
Колишній американський дипломат Грант Ньюшем вважає, що Вашингтон може використати цю взаємозалежність під час формування політики щодо Китаю.
Питання рідкісноземельних металів стало особливо актуальним на тлі спроб США скоротити залежність від китайських поставок. Ці матеріали використовуються, зокрема, у виробництві винищувачів, систем наведення, електроніки та іншого військового обладнання.
Журналістка Тіффані Маєр зазначила, що американські компанії та уряд намагаються диверсифікувати ланцюги постачання, однак цей процес просувається повільно.
«Щодо рідкісноземельних металів, зараз цьому питанню приділяється багато уваги через те, що їх контролює Китай. У The Wall Street Journal вийшла стаття про те, як США намагаються знизити цю залежність у різних галузях та сферах. Певний прогрес є, але повільний»,
— сказала Маєр.
За її словами, проблема безпосередньо стосується оборонної промисловості США, оскільки значна кількість сучасних систем озброєнь потребує критично важливих мінералів.
«Багато винищувачів та інших видів зброї потребують мінералів, а Китай, як і раніше, значною мірою домінує в цій сфері», — зазначила журналістка.
Окремим питанням залишається передача Китаю технологій подвійного призначення — розробок, які можуть використовуватися як у цивільній, так і у військовій сферах.
Маєр зазначила, що багато сучасних військових технологій виникають саме на перетині цивільних і оборонних розробок. За її словами, Китай активно використовує таку модель для розвитку власного технологічного та військового потенціалу.
Вона також поставила Ньюшему питання про те, наскільки його непокоїть потрапляння до Китаю компонентів подвійного призначення, контроль за якими може бути недостатнім.
На думку колишнього американського дипломата, Вашингтону варто враховувати не лише залежність США від китайських мінералів, а й залежність самого Китаю від американських ресурсів.
Зокрема,
йдеться про доступ китайських компаній до передових американських технологій, американського фінансового капіталу та споживчого ринку. Ньюшем вважає, що ця взаємозалежність може стати одним із важелів у переговорах між двома країнами.
Проблема особливо загострюється у сферах, де цивільні технології можуть бути адаптовані для військового використання. У такому випадку контроль за експортом компонентів стає частиною ширшого питання національної безпеки США.
Водночас скорочення залежності від Китаю потребує часу та створення альтернативних ланцюгів постачання. США та їхні партнери намагаються розвивати видобуток і переробку критично важливих мінералів в інших країнах, однак Китай продовжує відігравати значну роль у їхній переробці та виробництві продукції з високою доданою вартістю.
Таким чином, протистояння США і Китаю у сфері технологій та критично важливих ресурсів стосується не лише торгівлі. Рідкісноземельні метали, компоненти подвійного призначення, технології та доступ до капіталу дедалі більше розглядаються як елементи економічної та національної безпеки.
