Обсяги постачання нафти з Близького Сходу майже повернулися до рівня, який був до війни з Іраном, попри обмеження руху суден через Ормузьку протоку.
За даними морської аналітичної компанії Kpler, в останній тиждень вересня щоденний потік нафти з регіону досяг 92% від довоєнного рівня. Це стало можливим завдяки кільком змінам у маршрутах експорту та посиленню підтримки судноплавства з боку США.
Однією з головних причин стало збільшення обсягів нафти, які транспортують в обхід Ормузької протоки. У вересні близько 40% усієї нафти, експортованої з регіону, проходило через наземні трубопроводи до портів Червоного моря або Оманської затоки. До початку війни цей показник становив лише 17%. Таким чином, частину поставок вдалося перенаправити на альтернативні маршрути, що зменшило залежність світового нафтового ринку від Ормузької протоки.
Ще одним фактором стала активніша участь американських військових у забезпеченні безпеки суден, які проходять через протоку. За даними ВМС США, у вересні американські сили супроводжували приблизно на третину більше суден, ніж у серпні.
За словами старшого аналітика EOS Risk Group Мартіна Келлі, підтримка переважно здійснюється з повітря. Американські сили попереджають судна про потенційні загрози та можуть перехоплювати атаки з боку безпілотників, ракет або човнів.
Ормузька протока залишається одним із ключових маршрутів світової торгівлі нафтою. Тому здатність експортерів використовувати альтернативні трубопроводи та поступове відновлення руху суден дозволили регіону повернути значну частину довоєнних обсягів постачання. Водночас ситуація залишається нестабільною. Обмеження для судноплавства та припинення експорту іранської нафти показують, що війна й надалі створює значні ризики для енергетичних поставок із Близького Сходу.
Аріна Щукіна, студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченко.
