Повного публічного звіту Святого Престолу про результати місії Спеціального посланця Папи Римського, архієпископа-митрополита Болоньї, президента Італійської єпископської конференції, великого канцлера Богословського факультету Емілії-Романії, судді Касаційного суду Держави-міста Ватикан, кардинала-священника церкви Сант-Еузебіо Маттео Марії Дзуппі (Matteo Maria Zuppi 11.10.1955 р.н., уродженця м. Рим, Італія) протягом 28-30 вересня 2026 року до Москви не оприлюднили. У матеріалі від 3 жовтня 2026 року журналіста міжнародного католицького інформаційного агентства Catholic News Agency (CNA та провідного аналітика Ватикану для італомовного видання ACI Stampa (європейського підрозділу EWTN News Андреа Гальярдуччі (Andrea Gagliarducci 1982 р.н., уродженець м. Рим, Італія) зазначено, що Ватикан не повідомив про поїздку спеціального посланця, тоді як МЗС Росії оприлюднило докладну ноту про його зустрічі. Короткі повідомлення Vatican News підтвердили початок і завершення місії, однак не дали розгорнутого підсумку переговорів. Італійський священник, журналіст і ватиканіст
П’єр Джузеппе Аккорнеро (Pier Giuseppe Accornero 1946 р.н., уродженець м. Турін, Італія) визначив головним підсумком продовження гуманітарного діалогу між Москвою та Святим Престолом. Тому оцінка місії спирається на відкриті повідомлення, офіційні заяви російської сторони та надані Центром суспільного моніторингу (ЦСМ дані, які нижче чітко відокремлено від публічно підтверджених фактів.
Напередодні візиту надзвичайний і повноважний посол РФ у Ватикані Солтановський Іван Дмитрович (06.04.1955 р.н., уродженець м. Ленінград, РСФСР) заявив, що Дзуппі “завжди бажаний у Москві”. Відносини Росії зі Святим Престолом він описав як добрі й конструктивні, наголосивши на необхідності зберігати напрацьоване за попередніх понтифікатів, на регулярності контактів на різних рівнях і на можливості розширювати співпрацю. Позицію Папи Лева XIV щодо миру І. Солтановський схвалив як щиру й не зумовлену політичними інтересами. Водночас посол РФ використав інтерв’ю із виданням Avvenire для просування російського політичного наративу — звинуватив європейські еліти у відсутності волі до діалогу, назвав переозброєння Європи небезпечним і заявив, що його прихильники нібито саботують мирний процес Він також стверджував,
що російські атаки ніколи не спрямовані проти цивільного населення, а націлені на інфраструктуру, яку використовують у військових цілях.
Солтановський І.Д. докладно окреслив роль, яку Москва відводить посередництву Маттео Дзуппі. Він назвав кардинала важливим каналом обміну гуманітарною інформацією, зокрема про військовополонених, і стверджував, що цей формат зменшує політизацію питання та полегшує обміни. Водночас посол наголосив, що домовленості про військовополонених є складними, а кожен досягнутий обмін — окремим значним результатом. Обмін утримуваними цивільними він назвав новим напрямом: сторони, за його словами, мають спершу визначити, кого саме зараховувати до цієї категорії, а наявних списків поки недостатньо для оцінки його реальних можливостей Отже, Москва публічно визнала користь каналу Дзуппі щодо військовополонених, але не оголосила готової домовленості про обмін цивільними. Посол повідомив, що російська сторона опрацювала близько 310 дитячих справ переданих кардиналом. За його словами, на прохання Дзуппі апостольські нунції беруть участь у відеоконтактах між російськими й українськими представниками щодо окремих складних випадків і виступають гарантами досягнутих домовленостей.
Цей показник не слід ототожнювати із цифрами, оприлюдненими уповноваженою при президентові РФ з прав дитини Львовою-Бєловою Марією Олексіївною (25.10.1984 р.н., уродженкою м. Пенза, РСФСР), стосовно якої 17.03.2023 Міжнародним кримінальним судом (м. Гаага, Нідерланди) видано ордер на її арешт, після місії кардинала. За її заявою, 32 дитини возз’єдналися з родинами в Росії, а 145 — в Україні або третіх країнах. Це різні категорії даних, і всі наведені цифри походять від російських посадовців; незалежної відкритої перевірки кожного випадку немає. Іван Солтановський також схвально відгукнувся про візит до Москви Секретаря Святого Престолу у справах стосунків з державами та міжнародними організаціями, титулярного архієпископа Ходелма Пола Річарда Галлагера (Paul Richard Gallagher 23.01.1954 р.н., уродженця м. Ліверпуль, Англія), назвавши його розмову із російською стороною відвертою, позитивною та прагматичною. Посол заперечив, що Москва блокує можливість переговорів у Ватикані, але згадав географічні й логістичні труднощі та заявив, що вирішальною є політична воля до серйозного діалогу, а не місце його проведення За його словами,
Росія відкрита до консультацій зі Святим Престолом з окремих питань.
Важливий контекст підготовки до поїздки Маттео Дзуппі до Москви навело видання Новая газета За його повідомленням, напередодні візиту Дзуппі зустрівся у Римі із Надзвичайним і Повноважним Послом України при Святому Престолі, Надзвичайним і Повноважним Послом України при Суверенному військовому ордені госпітальєрів Святого Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти (за сумісництвом) Юрашем Андрієм Васильовичем Сторони уточнювали списки українських військовополонених і дітей, які кардинал мав передати російській стороні; окремо А. Юраш надав перелік зниклих безвісти, які, за наявною інформацією, можуть перебувати на підконтрольних РФ територіях. Видання пише, що ця зустріч викликала роздратування в Москві, а небажання представників РПЦ зустрічатися із кардиналом цього разу трактує як ознаку того, що у Московському патріархаті його позицію сприймають як проукраїнську
Російське МЗС повідомило про зустрічі кардинала Маттео Дзуппі із підсанкційними помічником президента РФ із зовнішньополітичних питань
Ушаковим Юрієм Вікторовичем (13.03.1947 р.н., уродженцем м. Москва, РСФСР), уповноваженою з прав людини РФ Лантратовою Яною Валеріївною (14.12.1988 р.н., уродженкою м. Ленінград, РСФСР) та уповноваженою з прав дитини Марією Львовою-Бєловою. За оприлюдненим описом, сторони обговорювали зниклих безвісти, обмін військовополоненими й цивільними, возз’єднання сімей і “досьє дітей”. Розмова з Ю. Ушаковим підтримала дипломатичний канал між Кремлем і Ватиканом, але не завершилася оприлюдненням конкретних політичних пропозицій щодо припинення війни Надані ЦМС дані характеризують цю межу ще виразніше — Москва готова використовувати канал Дзуппі для гуманітарних питань, списків та обмінів, але не надає Святому Престолу мандата на переговори про політичні умови завершення війни
За заявою Я. Лантратової, головною темою її зустрічі із кардиналом було повернення російських військовослужбовців, які перебувають в українському полоні. Вона розповіла про поточні обміни й прямий діалог з українським омбудсменом Дмитром Лубінцем. За інформацією ЦМС обговорювали також списки важкопоранених і цивільних утримуваних,
перевірку місць перебування військовополонених та алгоритми пришвидшення звірки відомостей. Російська сторона, за цими ж даними, передала власні вимоги й списки полонених громадян РФ та порушила становище цивільних у прикордонних областях. До порядку денного Москва включила й цивільних із Курської області, яких, за версією Кремля, українські військові примусово перемістили. Внесення цієї теми до гуманітарного порядку денного дає Москві змогу просувати власні списки та вимоги поряд з українськими зверненнями.
Публічно погодженого обміну важкопораненими за підсумками місії не оголошено. Немає також дат, узгоджених списків чи затвердженої процедури. Найреалістичніший найближчий крок — звірка імен, медичних даних і місць утримання, після чого сторони зможуть окремо розглядати невідкладні випадки для можливого обміну або репатріації. Такий процес, ймовірно, буде поетапним і залежатиме від готовності Москви розглядати стан здоров’я окремо від політичної чи кримінально-правової кваліфікації полонених. Надані ЦМС дані свідчать, що Ватикан порушував питання про дотримання Женевських конвенцій,
медичну допомогу та повернення важкопоранених незалежно від громадянства й політичного статусу. Серед відповідних категорій названо іноземних добровольців, бійців “Російський добровольчий корпус”, Легіону “Свобода Росії”, батальйону “Сибір” та інших антиросійських формувань. За тією ж інформацією, російські силові органи розглядають громадян РФ у таких підрозділах як підозрюваних у державній зраді або тероризмі, не визнають їх звичайними комбатантами й не включають до стандартних списків обміну. Іноземних добровольців Москва схильна кваліфікувати як найманців і розглядати окремо. Відкриті підсумки місії цих категорій не називають і домовленостей щодо них не підтверджують, тому такі справи прогнозовано залишатимуться особливо складними.
Найконкретнішим публічно підтвердженим епізодом місії стало відвідування місця утримання українських військовополонених. Кардинал Дзуппі особисто поговорив із частиною полонених, перевірив їхній стан і передав підтримку Папи Лева XIV, а також він висловив сподівання, що його візит сприятиме наступним обмінам. Російське МЗС представило цей епізод як підтвердження дотримання гуманітарних норм.
Проте відкриті вищезазначені повідомлення не засвідчують повноцінної незалежної інспекції, доступу до всіх утримуваних або оприлюднення докладних висновків про умови тримання. Тому йдеться про важливий канал доступу та контакту, але не про підтверджену домовленість щодо звільнення конкретних осіб чи обміну пораненими. У липні 2026 року Маттео Дзуппі відвідав в Україні табір російських військовополонених у Львівській області. Осінній візит до місця утримання українців у Росії став кроком у відповідь на прохання надати йому аналогічний доступ.
Важливою частиною оцінки місії є ситуація навколо архієпископа Паоло Пецці (Paolo Pezzi 08.08.1960 р.н., уродженця м. Руссі регіону Емілія-Романья, Італія) — італійського католицького священнослужителя, співголови Ради Християнського міжконфесійного консультативного комітету країн СНД і Балтії, члена Священничого братства місіонерів св. Карла Борромео, пов’язаного із рухом “Comunione e Liberazione”, який понад два десятиліття служив у Росії та з 2007 року очолював Архієпархію Матері Божої у Москві. 2 травня 2026 року Папа Лев XIV прийняв його зречення від управління архієпархією та призначив єпископа
Дубініна Миколу Геннадійовича (27.05.1973 р.н., уродженця м. Новошахтинськ Ростовської обл., РСФСР), члена Ордену францисканців — Братів Менших Конвентуальних й допоміжного єпископа архієпархії з 2020 року, апостольським адміністратором sede vacante Офіційний бюлетень Ватикану не називав причини кадрового рішення, а архієпископ Пецці публічно пояснював відставку станом здоров’я. У січні 2026 року він не підписав заяву російського міжконфесійного консультативного комітету про нібито порушення прав християн у низці країн, серед яких була названа Україна. Представник архієпархії пояснював відмову тим, що Пецці не мав повноважень робити офіційні заяви щодо інших держав, а згодом провладні російські канали критикували його позицію. Надані ЦМС дані пов’язують відставку архієпископа Паоло Пецці з його відмовою підтримати ініціативу РПЦ щодо звернення до Генеральної Асамблеї ООН із заявами про обмеження прав і свобод в Україні представників УПЦ, а ініціювання його усунення приписують патріархові Московському Кирилу (Гундяєву) та митрополиту Антонію (Севрюку). Відкриті джерела підтверджують відмову Пецці підписати січневу заяву та подальшу критику,
але не підтверджують ані ролі керівництва РПЦ у його відставці, ані причинного зв’язку між цими подіями.
Отримана ЦМС інформація підтверджує, що кардинал Маттео Дзуппі не зустрічався ні з патріархом Московським Кирилом (Гундяєвим), ні з головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ митрополитом Антонієм (Севрюком). Контакт із Антонієм (Севрюком) планували ще до прибуття кардинала, однак він не відбувся. Відмова від цієї зустрічі та від контакту з патріархом була свідомим демаршем Дзуппі через їхню, за відомостями ЦМС причетність до усунення Паоло Пецці від керівництва московською архієпархією. Отже, церковний вимір місії проявився не у переговорах із керівництвом РПЦ, а в демонстративному дистанціюванні від нього. Публічні підсумки місії не описують ані запланованої зустрічі з Антонієм (Севрюком), ані причин її скасування.
Ще однією темою стала гуманітарна криза в м. Олешки Херсонської області Москва звинувачувала Київ у блокуванні доставки їжі й медикаментів та перешкоджанні евакуації. У свою чергу українські посадовці покладали відповідальність на російські сили.
За повідомленням італійського католицького інформаційного агентства ACI Stampa Дзуппі та Лантратова обговорювали можливі кроки для зменшення страждань цивільних і забезпечення їхньої безпеки, насамперед дітей. Інші повідомлення фіксували гостру нестачу базових ресурсів і доставку гуманітарних вантажів до міста українськими безпілотниками. Домовленості про гарантований гуманітарний коридор, безпечну евакуацію чи безперешкодне постачання допомоги не оголошували. Заява Маттео Дзуппі про особисту розмову з українськими полоненими стосувалася умов їхнього утримання й не є підтвердженням російської версії щодо Олешок
Місія Спеціального посланця Папи Римського, архієпископа-митрополита Болоньї, президента Італійської єпископської конференції, великого канцлера Богословського факультету Емілії-Романії, судді Касаційного суду Держави-міста Ватикан, кардинала-священника церкви Сант-Еузебіо Маттео Марії Дзуппі відбулася після поїздки до Москви архієпископа Пола Річарда Галлагера, який зустрівся із міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим. Галлагер наголошував,
що Святий Престол не пропонує технічних рішень і не підміняє воюючі сторони, а закликає їх до серйозного діалогу. Папа Лев XIV також закликав Росію, Україну та інші держави сідати за стіл переговорів і критикував військову промисловість та зростання витрат на озброєння. На цьому тлі місія кардинала Маттео Дзуппі зберегла гуманітарний канал між Москвою та Ватиканом і забезпечила доступ кардинала до частини українських полонених. За наданими ЦМС даними, через цей неофіційний механізм передають списки поранених і полонених, звернення щодо цивільних та дітей і відомості про зниклих, а також він може сприяти окремим гуманітарним домовленостям, але не замінює політичних переговорів між Києвом і Москвою. Публічно оголошених домовленостей про наступний обмін важкопораненими, звільнення іноземних полонених, повернення визначеної групи дітей або політичне врегулювання за підсумками місії немає. Найближчий практичний поступ залежатиме від того, чи переросте продовження контактів у звірені списки та перевірювані рішення щодо конкретних людей.
