Аристократичний сектор стоянок для розкішних суден переживає масштабний інвестиційний бум через гостру нестачу місць у найкращих гаванях світу та стрімке зростання кількості світових мільярдерів та їхніх капіталів.
Високі регуляторні бар'єри та екологічні обмеження роблять будівництво нових портів надзвичайно складним, тоді як світовий флот суперяхт зростає прискореними темпами. У результаті найбагатші люди планети вишиковуються в черги за обмежену кількість причалів, перетворюючи приватні марини на надприбутковий клас інфраструктурних активів, повідомляє видання Financial Times. Зміни в ціноутворенні та консолідація сектора зачеплять і вітчизняних власників плавзасобів.
Аукціони та мільярдні угоди
За даними аналітиків McKinsey, обсяг світового ринку обслуговування марин досяг $15 млрд і зростатиме в середньому на 8% щороку до 2030 року.
У той час як кількість суден довжиною понад 12 метрів сягає 210 000 одиниць і збільшується на 8 000 щороку, у світі існує лише 160 000 відповідних місць для їх стоянки. Флот суперяхт довжиною від 30 метрів за останнє десятиліття зріс на 40% — до 6239 суден.
Окремим драйвером ринку став розвиток супутникового інтернету Starlink, який дозволив молодим мільярдерам працювати прямо з борту судна в режимі «яхт-офісу».
Дефіцит причалів приваблює найбільші інвестиційні фонди світу. Американська інвесткомпанія Blackstone придбала оператора Safe Harbor Marinas за $5,7 млрд, а згодом поглинула MarineMax за $1,5 млрд із майже 100-відсотковою премією до ринкової ціни. Водночас мережу D-Marin, яка володіє понад 20 елітними портами в Середземномор'ї, перепродали французькій InfraVia за понад €1 млрд.
«Той факт, що попит перевищує пропозицію, є незаперечним. Сухопутні ділянки на узбережжі в дефіциті, а отримання дозволів є надскладним завданням», — наголосив управляючий партнер інвесткомпанії Squircle Capital Джон Нери.
Подвоєння тарифів та ротація
Вартість стоянки в престижних локаціях Середземномор’я, таких як Монако або Антиб, за даними галузевих консультантів, за останні десять років зросла вдвічі.
Наприклад, тижнева орендова плата за стоянку 80-метрової гібридної суперяхти Savannah у пікові літні місяці досягає €1,2 млн. У деяких маринах черга на причалювання суден довжиною понад 20 метрів розтягнулася на сотні позицій і кілька років очікування.
Аби втримати багатих клієнтів, оператори інвестують у цифрові платформи онлайн-бронювання, цілодобове спостереження дронами, вертолітні майданчики та закриті VIP-клуби.
«Зі швартуванням виникають проблеми, оскільки яхти стали більшими, а кількість причалів обмежена. Головна зміна полягає у самій можливості отримати бажане місце», — підкреслила керівниця консалтингової фірми Джозефін Де Лука.
Через дефіцит у Європі та США географія марин починає розширюватися на нові регіони. Гонконг будує сучасний порт на 500 причалів для суперяхт, а девелопери в Абу-Дабі та Японії зводять перші спеціалізовані яхтові хаби.
«Ви ж не захочете їхати на своїй Lamborghini чи Ferrari на стоянку для вантажівок», — зауважив колишній капітан суперяхти Крис Дарем.
Читайте також:
Ера селф-мейд. Як чесні мільярдери вперше в історії перемогли олігархів і їхніх спадкоємців Український вимір
Повномасштабна війна остаточно витіснила великий український капітал у європейські акваторії. Зростання цін у Середземномор'ї та глобальний дефіцит причалів безпосередньо вдарили по чеках на утримання суден українських бізнесменів.
Для вітчизняного бізнесу суперяхти роками були не просто елементом розкоші, а й плавучими резиденціями. Показний приклад — 85-метрова п’ятипалубна яхта ACE засновника МХП Юрія Косюка, яка свого часу слугувала повноцінним офісом на воді для переговорів із VIP-гостями (судно було продане ще до великої війни у 2021 році для фінансування розвитку агрохолдингу). Нині ж інші великі судна українського походження — як-от Z Костянтина Жеваго чи Kaiser Олександра Ярославського — змушені постійно маневрувати між елітними гаванями Монако, Антиба та Ібіці.
Читайте також:
Страх втратити все. Російська еліта виводить мільярди доларів за кордон Світове подвоєння тарифів на швартування змушує власників витрачати мільйони євро лише за можливість тримати судна у статусних портах. У перспективі ж повоєнного розмінування Чорного моря створення марин преміум-рівня в Одесі за стандартами D-Marin чи Safe Harbor могло б залучити міжнародний яхтовий трафік у регіон.