Фінансове становище найбільших державних корпорацій Росії погіршується на тлі зростання боргового навантаження, високої вартості кредитування та скорочення прибутковості сировинного сектору. Особливо значні фінансові зобов’язання накопичили «Газпром» і «Российские железные дороги» (РЖД), сукупний чистий борг яких, за наведеними оцінками, перевищує $115 млрд.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі NV, присвяченому фінансовим результатам російських державних монополій та їхньому впливу на економіку країни.
Попри збереження значних обсягів виручки, найбільші корпорації демонструють скорочення чистого прибутку.
За підсумками першого півріччя 2026 року виручка «Газпрому» зросла на 6,3% — до $69,3 млрд. Водночас чистий прибуток компанії скоротився на 12,1% і становив $11,3 млрд.
Ще суттєвіше погіршилися фінансові результати «Роснефти». За виручки близько $56 млрд її чистий прибуток знизився на 32,4% — до $3,69 млрд. Із цієї суми прибуток, що припадає на акціонерів компанії, становив приблизно $2,6 млрд.
Серед чинників погіршення результатів називають курсові переоцінки,
знецінення активів та інші негрошові списання.
Додатковий тиск на російські енергетичні компанії створюють санкційні обмеження, втрата частини європейського ринку та необхідність переорієнтації експорту на азійські країни.
Зокрема, російська нафта Urals продавалася зі знижками, які в окремі періоди досягали $22–26,5 за барель відносно відповідних цінових орієнтирів. Це обмежує доходи експортерів навіть за збереження значних фізичних обсягів постачання.
Борги «Газпрому» та РЖД обмежують інвестиційні можливостіОднією з найбільших проблем російських державних монополій залишається висока вартість обслуговування боргів.
Скоригований чистий борг «Газпрому», за наведеними в матеріалі даними, досяг приблизно $77,9 млрд.
У РЖД чистий борг оцінюється в межах $42,8–51,4 млрд. При цьому за перше півріччя компанія отримала близько $25,7 млрд виручки та лише $425 млн чистого прибутку.
Витрати російського залізничного оператора на обслуговування позик становлять приблизно $8,8 млрд, що, за оцінками авторів аналізу, відповідає майже 70% показника EBITDA.
Таке співвідношення означає,
що значна частина операційного фінансового результату компанії спрямовується на обслуговування боргових зобов’язань, обмежуючи можливості фінансування модернізації та розвитку інфраструктури.
Ситуацію ускладнює монетарна політика Центрального банку РФ. Після тривалого періоду, коли ключова ставка становила 21%, її знизили до 14%. Однак навіть за такого рівня вартість залучення кредитних ресурсів залишається високою для капіталомістких підприємств.
На цьому тлі російські корпорації змушені переглядати інвестиційні програми, скорочувати капітальні витрати та шукати додаткові джерела фінансування.
Водночас наслідки високих ставок нерівномірно розподіляються між секторами економіки.
Наприклад, «Сбербанк» за сім місяців 2026 року збільшив прибуток на 19,8%, тоді як промислові та інфраструктурні підприємства зі значним борговим навантаженням стикаються зі зростанням фінансових витрат.
Падіння нафтогазових доходів посилює навантаження на бюджет РФФінансові проблеми державних корпорацій розвиваються на тлі скорочення надходжень до російського бюджету.
За дев’ять місяців 2026 року нафтогазові доходи РФ знизилися на 17% і становили близько $71,
6 млрд.
Серед основних причин — зміцнення рубля, цінові дисконти на російську нафту та скорочення обсягів її видобутку.
Прогноз річних нафтогазових надходжень до бюджету було знижено приблизно зі $116 млрд до $99,6 млрд. Водночас очікуваний дефіцит федерального бюджету зріс до 3% ВВП, майже вдвічі перевищивши початковий план.
Для збільшення доходів російська влада посилила податкове навантаження. Зокрема, ставку податку на прибуток підприємств підвищили з 20% до 25%, а ПДВ — до 22%.
Паралельно зростають внутрішні тарифи на енергоресурси та комунальні послуги. За наведеними даними, індексація цін на газ сягає 9,6%, на електроенергію — 11,3%, а середнє зростання комунальних платежів становить близько 9,9%.
Підвищення тарифів дозволяє частково компенсувати витрати постачальників, однак одночасно збільшує фінансове навантаження на підприємства та населення.
Для підтримки найбільших державних компаній російський уряд використовує субсидії, податкові пільги та ресурси Фонду національного добробуту.
Проте поєднання значних боргів, дорогого кредитування та скорочення бюджетних надходжень обмежує можливості такої підтримки.
Подальша стійкість російських монополій залежатиме від динаміки експортних доходів, вартості обслуговування боргів і здатності держави фінансувати інфраструктурні підприємства без додаткового посилення бюджетного дефіциту.
Водночас саме по собі зростання боргів не означає неминучого банкрутства державних корпорацій, оскільки вони зберігають доступ до державної підтримки. Основний ризик полягає у поступовому скороченні їхніх інвестиційних можливостей та збільшенні фінансового навантаження на економіку РФ.
