В Італії спалахнув конфлікт між урядом і суддівською спільнотою після звільнення з-під варти 30-річного дослідника Юссефа Сіхера. Прем’єр-міністерка Джорджа Мелоні назвала рішення «ганебним», тоді як Національна асоціація магістратів звинуватила її в залякуванні суддів.
Сіхера, італійця марокканського походження, затримали у справі про підбурювання до злочинів із терористичною метою та організоване насильство під час публічних демонстрацій. Слідство пов’язує його з адмініструванням Telegram-каналу та сторінки в Instagram «Рух 17 жовтня», створених після заворушень і погромів у Мілані.
Прокуратура просила підтвердити затримання й залишити його під вартою, посилаючись на ризик втечі та повторного вчинення правопорушень. Однак суддя з попереднього розслідування Тіціана Ландоні відхилила клопотання й не призначила жодного запобіжного заходу.
У рішенні суддя зазначила, що на цьому етапі немає достатньо вагомих доказових підстав для висунутих підозр. За її оцінкою, у розглянутих дописах Сіхер не закликав до насильства чи інших злочинних дій і не пропонував наслідувати попередні погроми.
Ландоні також не знайшла підстав стверджувати, що він організовував групу, яка мала застосовувати небезпечні предмети, загрожувати людям або пошкоджувати майно. Його повідомлення суддя розцінила як заклики до протестної мобілізації та громадянської непокори.
Мелоні у відеозверненні заявила, що звільнення Сіхера принижує роботу поліції, слідчих і Міністерства внутрішніх справ, які захищають громадян та підприємців від погромів. Міністр юстиції Карло Нордіо також висловив здивування рішенням, назвавши позицію прокуратури докладно обґрунтованою.
У відповідь Національна асоціація магістратів висловила підтримку Ландоні. Організація наголосила, що судові рішення можна критикувати по суті та оскаржувати в межах провадження, але дискредитація суддів із боку найвищих посадовців підриває незалежність правосуддя.
Керівництво суду Мілана також відкинуло політичні нападки. Його представники наголосили, що суддя застосовує конституційні принципи, а незгода з рішенням не виправдовує знецінення роботи суду.
Рішення стосується законності затримання та підстав для запобіжного заходу. Воно не є остаточним виправдувальним вироком у справі.
