Російські НПЗ отримали перепочинок. Україна — нові ризики
Зменшення ударів по російським НПЗ дорівнює затягуванню війни на невизначений термін. Важливо що згідно останньому соц.опитуванню 80% українців добре розуміють цей причино-наслідковий зв’язок.
На початку жовтня російський паливний ринок перебував під сильним тиском. Системні українські удари по НПЗ порушували виробництво, поглиблювали дефіцит пального та змушували Москву обмежувати експорт. Війна дедалі відчутніше била по економіці агресора. Агресор підійшов впритул до критичної межі своєї нафтопереробки — 3,0 млн барелів/добу.
Після дизельної домовленості Вашингтона з Москвою та оголошення «енергетичного перемир’я» ситуація змінилася. За повідомленням Reuters від 27 жовтня, після 16 жовтня про нові удари по російських НПЗ не повідомляли. Галузеві джерела агентства оцінили зростання переробки у другій половині місяця приблизно у 25% порівняно з його початком.
Це створює небезпечну асиметріюВашингтон домагався припинення українських атак на нафтопереробку. Водночас Росія продовжувала бити по українській енергетиці.
Це створює небезпечну асиметрію: російські заводи отримують час на ремонт, а українська критична інфраструктура залишається під ударами.
Чому це стратегічно небезпечно?
Відновлення нафтопереробки означає більше пального для економіки й військової логістики, менший внутрішній дефіцит та ширші можливості заробляти на експорті.
На мою оцінку, такий перепочинок послаблює для Кремля економічні обмеження війни. Прихильники її продовження отримують додатковий аргумент: можна відновлювати власні ресурси, не припиняючи руйнування українських електростанцій, підстанцій та систем життєзабезпечення.
Послаблення тиску на російську економіку без реального припинення агресії збільшує можливості Кремля продовжувати війну на фронті та удари по тилу.
Будь-яку «енергетичну домовленість» слід оцінювати за конкретним результатом: чи стали українські міста й люди захищенішими? Якщо перепочинок отримує лише агресор, ризик подальшої ескалації зростає, а «мирні» перемовини для нього стають зручною ширмою за якою ховаються справжні наміри.
Оригінал
Текст опубліковано з дозволу автора
