Наприкінці жовтня за Полярним колом розвантажили незвичний для цих широт вантаж — пшеницю з півдня Росії На перший погляд, доказ того, що Росію неможливо відрізати від світових ринків. Проте цифри розповідають іншу історію: про вимушений, дорогий і поки що символічний маневр, ціну якого сплачують російські аграрії, а наслідки відчувають імпортери від Касабланки до Джакарти.
Зерно за Полярним коломЗа даними «Деметра-Холдингу», 28 жовтня 2026 року до Мурманська прибуло 47 вагонів із 3,4 тис. тонн пшениці. Порт готує тестову партію на 29,5 тис. тонн для Північної Африки; Reuters називає близько 28 тис. тонн і порт призначення — Касабланку. Агентство пише про маршрут, який Росія «відродила» з часів Другої світової, але тоді конвої везли до Мурманська зброю і продовольство союзників, а не вивозили зерна. Востаннє зерновий експорт ішов через цей порт у 1920-х роках.
Причина — різке падіння експорту південним морським шляхом. У вересні морські відвантаження зерна з Росії скоротилися на 61,9%, до 2,0 млн тонн, а через чорноморські й азовські термінали — на 93,7%, до 0,
3 млн тонн. Мурманська тестова партія становить приблизно 1,5% вересневого морського експорту. Тому це радше демонстрація, а не заміна.
Довго і дорого: чому нові шляхи для експорту російського зерна не рятують Кремль — СЗР
Масштабувати її заважає технологія завантаження в порту. Спеціалізованого зернового терміналу в Мурманську немає: зерно перевантажують прямим варіантом — з вагонів у трюм, на обладнанні для калійних добрив. Без елеватора неможливо накопичити партію вантажу, тож судно простоює, поки підійде близько чотирьохсот вагонів, а зерно не вдається досушити, очистити та змішати під вимоги контракту.
Ще одне обмеження — погода. Зерно не можна вантажити під дощем чи снігом: воно псується, тому з початком опадів кришки трюмів закривають, а завантаження зупиняють. При цьому доба простою судна класу Handysize, яке підходить під тестову партію, коштує близько 18 тис. дол.
Хто платить за нові логістичні шляхиНайдорожче переорієнтація на нові порти обходиться російським аграріям. Іноземний покупець не доплачує за довшу дорогу, тож різницю в логістиці експортери перекладають на виробника.
Пшениця третього класу в європейській частині Росії, за даними «Совекону», подешевшала з 8425 руб./тонна у середині вересня до 8125 руб./тонна на початку жовтня, а рік тому коштувала 14 250 руб./тонна.
Поки світові ціни на пшеницю у вересні зросли на 6,3%, російські внутрішні знизилися приблизно на 3–4%, а за рік — приблизно на 42%. За курсом 80,54 руб./дол. експортна ціна (267 дол./тонна станом на 19 жовтня) дорівнює близько 21 500 руб./тонна, тобто аграрій отримує менш як 40% вартості зерна на борту судна; решту поглинають логістика, маржа посередників і ризики.
Росія переобладнує порти Балтики й Арктики для експорту зерна з Чорного моря — Reuters
Індекс цін Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) на зернові у вересні зріс на 5,1%, а пшениця подорожчала на 6,3% — до найвищого рівня із серпня 2023 року. Загальне скорочення чорноморських поставок відчули й імпортери: за оцінкою S&P Global на тендерах, проведених від липня до початку жовтня, державні закупівельники платили більше, ніж на останніх тендерах до перебудови логістичних маршрутів:
Саудівська Аравія — на 63 дол./тонна, Йорданія — на 57, Алжир — на 56, Туніс — на 45 дол./тонна. Проте витрат на довшу логістику саме російського зерна покупці на себе не взяли: поки світові експортні ціни зростали, російська пшениця на умовах FOB у балтійських портах подешевшала з 274 дол./тонна у середині вересня до 266 дол./тонна на початку жовтня, тобто на 2,9%.
Мурманськ — сировинний хабЗерно — лише новий пасажир давно протоптаної стежки. Після ударів дронів по Приморську, Усть-Лузі та Новоросійську «щонайменше 40% потужностей експорту нафти Росії» вийшли з ладу, а Мурманськ став головним вузлом експорту сирої нафти.
Удари по нафтопереробних заводах змусили Росію імпортувати пальне. Лише із середини серпня до середини вересня 2026 року до Мурманська зайшло щонайменше сім танкерів із нафтопродуктами сумарною вантажомісткістю понад 320 тис. тонн; найімовірніше, вони везли бензин, який далі відправляють залізницею на південь. Порт, що мав бути вітриною експортної потуги, працює і як шлюз для латання внутрішнього дефіциту.
Санкції з виняткомБрюссель вніс порт Мурманськ до 20-го пакета санкцій 23 квітня,
але експорту зерна це не зупиняє: заборона операцій із підсанкційними портами не поширюється на агропродукцію і добрива. Мита Європейського Союзу на російське зерно діють лише для товарів, призначених для ринку ЄС, і транзиту не зачіпають.
Росія креативить, щоб зберегти експорт зерна: малі порти та контейнерні перевезення
Новим полем бою став транзит через Балтію. Естонія, Латвія та Литва закликалиБрюссель заборонити транзит російського зерна, а прем’єр-міністр Литви Міндаугас Сінкявічюс заявив: «Ми не дозволимо російській воєнній машині наживатися, використовуючи нашу інфраструктуру як ворота на світові ринки». Проте Європейська рада 16 жовтня обмежилася лише закликом не допустити експорту через ЄС зерна, викраденого з окупованих територій України
Арктики не залишили поза увагою і в ЄС: Єврокомісія та Висока представниця ЄС з питань закордонних справ і безпекової політики Кая Каллас 20 жовтня представили нову арктичну стратегію. «Безпека Арктики — це безпека Європи», — наголосила Кая Каллас, указавши на Росію і Китай, які нарощують «присутність та амбіції».
З погляду інтересів України найважливіший елемент стратегії для мурманської теми — Центр морської безпеки, який збиратиме дані про підводні кабелі та російський тіньовий флот; 2027 року має стартувати пілотний проєкт арктичного спостереження. Решта заходів стратегії стосується насамперед зв'язку й інфраструктури самого Союзу на Півночі: захищеного підводного кабелю між Гренландією та ЄС, поширення супутникової системи IRIS на Арктику, спільних закупівель криголамів, а також пакета Global Gateway на 200 млн євро для Гренландії.
Як російські танкери обпливають санкції
***
Мурманський рейс — не прорив, а симптом. Росія доводить, що може частково обійти чорноморську вразливість, але кожна тонна, переспрямована на північ, коштує дорожче, а платять за неї аграрії та бюджет. Нова логістика зосереджує російський експорт на маршрутах, ключові ділянки яких — Данські протоки, узбережжя Норвегії, Ла-Манш — контролюють країни НАТО, і перетворює рішення ЄС щодо транзиту, портових послуг і тіньового флоту на реальні важелі тиску. Найменш суперечливий із них — перевірка походження зерна в портах ЄС: Європейська рада вже закликала не допустити експорту через Союз викраденого українського зерна. Литовська служба продовольства і ветеринарії відбирає проби з вантажів нечіткого походження; поширити цю практику на всі балтійські порти Союзу — справа політичної волі, а не нових санкцій.
