За кордоном

І Трамп із Путіним та Сі — не «велика трійка», і Китай — не «Ялта», але в Кремлі прагнуть підсумкової заяви «по-ялтинськи»

За маневрами навколо запланованої на четвер, 19 листопада, у китайському Шеньчжені зустрічі Сі, Путіна та Трампа спостерігати дедалі кумедніше.

На тлі загального переконання в тому, що, всупереч «забаганкам» Кремля, жодної «нової Ялти» із цього заходу не вийде, та й не може вийти в принципі, Москва вперто намагається зліпити із цього бодай щось мінімально «ялтоподібне». Зокрема, Кремль хоче, аби результатом цих посиденьок, порядок денний яких досі невідомий, стала «підсумкова заява по-ялтинськи», хоча підсумком може стати хіба що «качка по-пекінськи», а точніше навіть «пшик по-шеньчженьськи».

Трамп з огляду на свої відомі особливості, схоже, взагалі кепсько тямить, що й навіщо намагається затіяти Путін. Проте Трампом, який після провалу республіканців на виборах до Конгресу раптово перетворився на «кульгаву качку», керує його фірмове марнославство та прагнення залишити «свій слід в історії». Хапаючись за будь-які нагоди для цього, Трамп готовий обговорювати ядерне роззброєння, що категорично не потрібно Сі Цзіньпіну, зустрічатися з північнокорейським «пупсом» Кім Чен Ином,

якщо той раптом з’явиться на саміті АТЕС у Шеньчжені, тощо.

Своєю чергою, Сі вся ця метушня вочевидь ні до чого, але він мусить відігравати роль привітного господаря саміту АТЕС і лідера великої держави, тому багатозначно мовчить, намагаючись не вплутуватися в ігрища Трампа та Путіна і зберігаючи свою «імператорську гідність», тим паче що в Сі вистачає клопотів у себе в Азії та всередині країни.

Ці перипетії оперативно висвітлюються та жваво коментуються в медіа…

«А ви, друзі, як не сідайте, однаково до трійки не годитеся!»Про те, чому Путін, Трамп і Сі Цзіньпін не можуть стати новою «великою трійкою», оскільки не зможуть поділити світ між собою, навіть якби захотіли, пише оглядач видання The Financial Times Гідеон Рахман.

Як комуніст, Сі Цзіньпін мав би бути обізнаний із висловом Маркса про те, що «всі великі всесвітньо-історичні події та постаті повторюються двічі: уперше як трагедія, а вдруге — як фарс».

(Оскільки Гідеон Рахман курс марксизму-ленінізму в обсязі радянського вишу вочевидь не студіював, зробимо невелике уточнення. Ця знаменита фраза справді належить Карлу Генріху Марксу й відкриває його працю «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта» (1852).

Проте сам Маркс при цьому посилався на Георга Гегеля, зазначивши, що той говорив про повторення подій двічі, але «забув додати»: уперше — як трагедія, вдруге — як фарс. Тобто зазначений вислів має, суворо кажучи, двох авторів.

Крім того, із Сі Цзіньпіна такий комуніст, як із собачого хвоста сито, так само як із нинішнього Китаю — «комуністична країна», проте це окрема складна тема)

Як зазначає Рахман, зустріч Сі Цзіньпіна, Дональда Трампа та Володимира Путіна цього тижня широко описують як друге пришестя Ялтинського саміту 1945 року між Черчиллем, Рузвельтом і Сталіним.

То чи є Сі Цзіньпін, Трамп і Путін новою «великою трійкою»? І чим завершиться їхня зустріч — трагедією чи фарсом?

Коли у справі фігурує Трамп, завжди є висока ймовірність появи елементів фарсу. Справді, у тій самій праці, де Маркс висловив своє знамените зауваження про трагедію і фарс, він також розмірковував про обставини, що «дозволили гротескній посередності зіграти роль героя», де під посередністю він слушно мав на увазі імператора Франції Наполеона III, «невдаху-племінника великого дядька»,

як його називали вже тоді.

Досить легко уявити й потенційно трагічний підсумок саміту в Шеньчжені. Якщо справи підуть зовсім кепсько, троє лідерів можуть зрештою домовитися про взаємне визнання «ключових інтересів» один одного — якщо вжити вислів, який так полюбляє Китай.

Вони можуть підтримати російський погляд на війну в Україні та китайський погляд на майбутнє Тайваню. Трампу, можливо, нададуть певну допомогу в питанні щодо Ірану або забезпечать якісь «перемоги» для економіки США.

Проте стислість і формат зустрічі роблять малоймовірним укладення будь-яких нових вагомих угод. Ба більше, із власних міркувань усі троє лідерів, можливо, вдовольняться самим лише символічним значенням групового фото.

Путіна давно непокоїть, що Росія втрачає статус однієї зі світових наддержав. Колишній президент США Барак Обама якось сказав, що на міжнародних зустрічах російський лідер мав вигляд знудженого школяра на задній парті в класі.

Тому світлина президента Росії, який стоїть поруч із лідерами США та Китаю — двох найбільших світових держав, — стане для Путіна великою символічною перемогою.

Символіка влади також надзвичайно важлива для Сі Цзіньпіна. Він зробив «велике відродження китайського народу» центральною темою й вочевидь має намір забезпечити собі четвертий термін на посаді лідера Комуністичної партії наступного року.

Внутрішня легітимність Сі Цзіньпіна та його міжнародний імідж тісно взаємопов’язані. І те, й інше може отримати імпульс завдяки світлині із саміту, на якій він постане в ролі люб’язного господаря в центрі подій — в оточенні президентів США та Росії, які прибули з візитом.

Після принизливих результатів проміжних виборів у США Трамп, можливо, також залюбки скористається нагодою знову заявити про свою владу та статус на світовій арені. Китайський уряд — неабиякий фахівець у потаканні самолюбству світових лідерів, які прибувають із візитами.

Звісно, завжди існує ймовірність, що фотосесія може перетворитися на щось суттєвіше — особливо якщо зустріч затягнеться. Путін цілком може спробувати внести Україну до порядку денного. А Трамп, як свідчить досвід, після розмов із Путіним схильний приставати на російську точку зору щодо України.

Так само Трамп повторював аргументи китайської сторони щодо Тайваню після попередніх зустрічей із Сі Цзіньпіном — наприклад, у травні минулого року він застеріг тайванців від дестабілізаційних кроків у напрямку проголошення незалежності.

Проте заяви Трампа настільки непередбачувані — і схильні до різких змін, — що вони не мають тієї ваги, яку мали заяви попередніх президентів США. Навіть якщо він і піде на несподівані поступки в Шеньчжені, його помічники та союзники, найімовірніше, пом’якшать їхнє значення після завершення заходу.

Трамп заявив, що хоче обговорити ядерне роззброєння. Це важлива тема, оскільки термін дії основних договорів про контроль над ядерними озброєннями сплив. Ядерна зброя також є улюбленою темою для росіян, адже їхній власний величезний арсенал — найбільший у світі — залишається одним із небагатьох доказів їхнього статусу великої держави.

Проте Китай — який стрімко нарощує власний, хоч і менший за обсягом, арсенал — дав зрозуміти, що наразі не зацікавлений у переговорах про обмеження ядерної зброї. Тож прорив у цьому питанні малоймовірний.

У ширшому сенсі китайський стиль дипломатії полягає в тому, щоб уникати некерованих дискусій і несподіваних результатів. Прагнення Сі Цзіньпіна суворо дотримуватися заздалегідь підготовленого сценарію — ще одна причина, чому тристороння зустріч у Шеньчжені навряд чи приведе до результатів, які сколихнуть світ.

Але найважливіша причина, чому порівняння із зустріччю «Великої трійки» 1945 року вводять в оману, виходить далеко за межі постатей лідерів-учасників. Ми просто живемо в зовсім інші часи.

У Ялті Черчилль, Рузвельт і Сталін зустрілися в розпал світової війни, яка перекроювала світовий порядок. Британські й американські війська вже пробилися на територію Німеччини. До входу Червоної армії в Берлін залишалося менш як три місяці. До скидання першої американської атомної бомби залишалося шість місяців.

Натомість сьогоднішня «велика трійка» видається значно менш здатною нав’язати світові свою волю. США не змогли здолати Іран після того, як не змогли перемогти «Талібан» в Афганістані.

Після понад чотирьох років запеклих бойових дій — довше, ніж знадобилося Сталіну,

щоб дійти до Берліна, — війська Путіна досі тупцюють на сході України. А Сі Цзіньпін досі не вигадав, як підкорити собі Тайвань — острів із населенням у 23 млн осіб, розташований усього за 100 миль від Китаю.

На щастя, ми більше не живемо в епоху, коли «велика трійка» може диктувати умови решті світу, підсумовує оглядач видання The Financial Times Гідеон Рахман.

«Ялтинським шляхом» ідуть московські «товариші»Проте в Москві вперто хочуть спорудити якщо не саму «Ялту», то бодай «порнографію на Ялту».

Росія прагне спільної заяви за підсумками тристороннього саміту за участю Путіна, Трампа та Сі Цзіньпіна, повідомляє видання The Financial Times.

Кремль сподівається, що Дональд Трамп, Володимир Путін і Сі Цзіньпін узгодять спільну заяву на саміті в четвер — першій тристоронній зустрічі найвищих керівників США, Росії та Китаю.

Радник президента Росії з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков заявив, що нині триває «складна дипломатична робота» над узгодженням формулювань, які лідери включать до заяви.

У понеділок Китай повідомив, що лідери трьох країн планують провести «поглиблений обмін думками з питань забезпечення миру в усьому світі та стратегічної стабільності у відносинах між великими державами».

«Цей саміт має новаторське значення», — заявила офіційна представниця міністерства закордонних справ Китаю Мао Нін.

Китай погодився провести зустріч без заздалегідь узгодженого порядку денного, що незвично для Сі Цзіньпіна, який віддає перевагу суворо регламентованим зустрічам з іноземними лідерами. Президенти можуть уникнути змістовного обговорення таких делікатних тем, як війни на Близькому Сході та в Україні, де Пекін не прагне відігравати помітної дипломатичної ролі.

Ушаков сказав, що Росія та Китай внесли пропозиції до тексту можливої заяви й очікують на відповідь з боку США. Білий дім не відповів на запитання, чи буде ухвалено заяву за підсумками тристоронньої зустрічі.

Американські офіційні особи заявили, що не очікують за підсумками зустрічі жодних угод, схарактеризувавши її як «відправну точку» для подальших обговорень.

У Шеньчжені Путін і Трамп також планують зустрітися із Сі Цзіньпіном у двосторонньому форматі.

Ушаков заявив, що лідери Росії та США, імовірно, проведуть на саміті й двосторонню зустріч, щоб обговорити мирний процес щодо України, проте американський офіційний представник заявив, що двосторонньої зустрічі не заплановано.

Словом, стає дедалі цікавіше, чим закінчиться ця вистава…

курс, кремль, арсенал, наполеон, Посад

Читайте ще