Щоб піти від держави, не обов'язково будувати штучні острови у відкритому океані, іноді достатньо знайти кілька однодумців і заселитися в пусті фермерські будинки, написати маніфест про те, яким ти бачиш ідеальне суспільство, і спробувати його побудувати. Ми розповімо про п'ять комун у різних частинах світу, що проіснували досить довго, щоб вважатися успішними.
Free State Project. Штат Нью-Гемпшир, США Кількість жителів: 2000 осіб. Сайт. Виникла у 2001 р. Не має керуючого органу.
У 2001 році 24-річний випускник Єля Джейсон Соренс запропонував усім, хто незадоволений урядом, провести експеримент. Волелюбні люди, які розкидані по світу, могли б перебратися на постійне місце проживання в маленький американський штат і прийти там до влади. До 2003 року проект «Вільний штат» (Free State Project, FSP) підтримали 5000 чоловік. Загальним голосуванням вони вибрали слабозаселенне місце – Нью-Гемпшир. Висадка лібертаріанського десанту повинна була відбутися після того, як до FSP приєднаються 20 000 адептів незалежності від держави. Зараз під проектом підписалися близько 16 000 чоловік,
але перші переселенці вже почали стікатися в Нью-Гемпшир – зараз там живуть більше 2000 учасників.
Цього недостатньо, щоб прийти до влади в штаті, і поки всі лібертаріанські ідеї апробуються всередині групи. Члени FSP повністю перейшли на розрахунки у біткойнах, активно використовують 3D-друк: з пари тисяч активістів, що вже стали резидентами «вільного штату», не менше семи обзавелися персональними 3D-принтерами. В міру сил вони протистоять законам, які вважають ідіотськими, борються за декриміналізацію марихуани, лібералізацію правил володіння вогнепальною та холодною зброєю і заборону системи зчитування автомобільних номерів.
Іноді активісти вступають у відкрите протистояння з владою, наприклад, виводять з ладу паркувальні лічильники, щоб перешкодити владі збирати оброк з автовласників. Лібертаріанці відкрито носять зброю – мачете, великі гвинтівки, пістолети, надруковані на 3D-принтері. Нещодавно адміністрація містечка Конкорд, розташованого в регіоні, запросила в Міністерства національної безпеки США грант у 250 000 доларів на купівлю броньованої військової машини – для захисту від «місцевої терористичної загрози».
Автомобіль, прозваний Bearcat, повинен був вже надійти на озброєння місцевого відділення поліції.
Ідеолог комуни Джейсон Соренсен переїхав до Нью-Гемпширу всього рік тому. Він, як і раніше, вірить, що скоро в штаті житимуть близько 20 000 лібертаріанців і вони стануть реальною політичною силою – першим офіційним лібертаріанським урядом.
Марінелада. Селище Марінелада в Андалусії, Іспанія Кількість жителів: 2600 осіб. Сайт. Виникла у 1980-ті роки. Управляє обраний мер Хуан Мануель Санчес Гордільо.
Після падіння диктатури Франко жителі маленького й дуже бідного містечка в Андалусії підійшли до питання управління містом досить радикально. У Марінеладі сформувалася робоча партія, щотижня проходили масові зустрічі, в яких брали участь мало не всі жителі міста. Вони вимагали соціальної справедливості, лаяли уряд за те, що він не може забезпечити їм нормальні умови життя. Потім робочі перейшли від слів до справи. Вони стали захоплювати прилеглі землі – пустощі або такі, що належать багатим людям та членам королівської сім'ї – під знайомими для кожної радянської людини гаслами «Земля повинна належати тим,
хто її обробляє». Поліція виселяла й заарештовувала їх, а вони починали все спочатку, влаштовували голодування, перекривали дороги.
Неймовірно, але після 12 років безперервної боротьби регіональна влада Андалусії здалася і виділила 1250 гектарів сільськогосподарських земель громаді міста, яка оформилася в кооператив.
Сільське господарство приносить громаді основний дохід. Кожен працівник отримує 47 євро за 6 годин роботи в полі. Виручка від реалізації продукції надходить до загального бюджету комуни, який потім розподіляється на соціальні потреби, облаштування села і соціальну допомогу: будуються парки, спортивні центри, ремонтуються школи.
Управляє містом беззмінний мер Хуан Мануель Санчес Гордільо. З 1975 року він раз за разом з великим відривом перемагає на виборах. За цей час він сам побував у в'язниці сім разів і пережив два замахи на життя.
Відносини Марінелади з регіональними і федеральними владами досить складні – наприклад, місто підпорядковується виборним законам країни, вступає в торговельні відносини і визнає приватну власність за межами села, але не пускає на свою територію поліцію.
Іноді мер Санчес Гордільо здійснює екстравагантні вчинки в рамках просування своєї ідеології за межами Марінелади. Наприклад, у серпні 2012 р. він з кількома прихильниками увійшов до супермаркету, наповнив декілька візків продуктами і пішов з магазину, не заплативши. Отриману таким чином їжу віддали в спеціальні організації, які допомагають бідним, які не можуть прогодувати себе самі.
Харизматичний мер маленького містечка Марінелади зараз дуже популярний по всій Іспанії, особливо серед найбіднішого населення, але ніхто поки не зважився повторити шлях цієї громади: надто багато доведеться сидіти у в'язниці, та й зарплати в комуні не такі великі.
Спільнота ZEGG. Бад-Бельциг, Німеччина Кількість жителів: 100 осіб. Сайт. Виникла у 1991 р. Управляється радою менеджерів. Маніфест «Що ми можемо зробити?» У 1991 році група людей, натхнених ідеями Дітера Дума – німецького ідеолога общинного життя, автора кількох книг, – викупили землю на північний захід від Берліна і заснували громаду. Вони хотіли піти від консьюмеризма сучасного суспільства і побудувати своє, яке живе за принципами сталого екологічного розвитку.
Громада займає територію приблизно в півтора квадратних кілометра, в даний час там живуть близько ста чоловік.
Члени громади не заперечують державну владу або приватну власність. Учасники спільноти фінансово незалежні один від одного. У кожного з них є свій дохід, велика частина жителів задіяна в організації та проведенні різних заходів громади – фестивалів, семінарів та тренінгів. Так ZEGG заробляє гроші і одночасно просуває свої ідеї серед відвідувачів. Учасники спільноти підтримують гостьові будинки і кафе, надають туристам всілякі сервіси. Втім, деякі члени мають роботу, ніяк не пов'язану з громадою, і кожен день їздять в найближчі міста, а ввечері повертаються додому.
Кожен, займаючись своєю справою, повинен працювати і на розвиток комуни в цілому. Все співтовариство розділене на кілька груп зі своїми обов'язками: хтось стежить за всіма дітьми громади, хтось відповідає за роботи по саду, хтось готує на всіх і вирішує господарські справи. Керує всім (у них прийнято говорити, «приймають ключові рішення») рада менеджерів: по два від кожної групи. Вони вирішують,
як витрачати гроші зі спільних заходів, чи приймати нових учасників.
Нідеркауфунген. Село Кауфунген, Німеччина Кількість жителів: 300 осіб. Сайт. Виникла у 1986 р. Управляється радою громади. Маніфест Grundsatzpapier У 1986 році група лівих активістів різних напрямків – від анархо-синдикалістів до марксистів, від феміністок до комуністів – заселилася в пусті фермерські будинки в невеликому селі в Центральній Німеччині. Ідеї комуни були викладені в раніше опублікованому памфлеті Grundsatzpapier, що став статутом Нідеркауфунгена. Це класичний маніфест європейської комуни лівого спрямування про рівність – політичну та гендерну, про соціальне благо, про те, що людям не потрібні начальники, щоб жити добре.
Нідеркауфунген – одна з найрозвиненіших європейських комун. Тут є ферми з вирощування фруктів, виробництво сиру, столярна, токарна майстерня. Комуна проводить відкриті семінари та фестивалі й заробляє на туристах.
Дохід громади надходить в загальну касу, працюючу за відомим принципом «від кожного за здібностями і кожному – за потребами». Це означає, що кожен може взяти з каси рівно стільки грошей,
скільки йому потрібно, і ніхто не може його зупинити. «Ви здивуєтеся, але ця штука працює вже двадцять років», – кажуть представники комуни. Приватна власність в комуні існує тільки щодо тих речей, що призначені виключно для особистого користування членів спільноти, на зразок зубної щітки або нижньої білизни.
Нідеркауфунген – муніципалітет в чистому вигляді. Тут немає ніякої влади, ніякої ієрархії. Всі питання вирішуються раз на тиждень на загальних зборах, всі глобальні рішення приймаються на розширених зборах раз на півроку. При виникненні конфліктних ситуацій учасники використовують «ненасильницькі методики спілкування» по Розенбергу. Всі пропозиції повинні пройти через спеціальні робочі групи, потім інформація про них з'являється на дошці оголошень спільноти, потім пропозиції обговорюються на загальних зборах.
Twin Oaks. Неподалік від Річмонда, США Кількість жителів: 300 осіб. Сайт. Виникла у 1967 р. Управляється радою громади.
Комуна зі зворушливою назвою «Дуби-близнюки» з'явилася 47 років тому неподалік від Річмонда і зараз є однією з найстаріших нерелігійних на території США.
Хіппі прийшли сюди, натхненні романом письменника Скіннера «Вальден Два», з метою побудувати суспільство з ідеалами свободи, рівності, братерства.
У Twin Oaks досі живий ідеалізм хіпі: купаються в одній ямі, миються в одному душі, ведуть веселе сексуальне життя, вирощують тофу і пропагують мир і любов на Землі. Як і більшість сучасних комун, вони займаються бізнесом: продають тофу, виробляють гамаки. Кожен працює по 42 години на тиждень, натомість отримуючи безкоштовні їжу, медстраховку та інші блага, а також 72 долара «на додаткові витрати». Крім того, у «Дубів» є 17 машин – теж для загального користування. Парадокс історії Twin Oaks у тому, що комуністична комуна економічно дуже успішна в капіталістичному світі: мінімальні витрати (споживання води, газу та електрики – на 60-70% нижче, ніж у середньому по Америці), дешева робоча сила і одночасно ніякого безробіття, відносно великі обсяги виробництва і дохід 600 000 доларів на рік.
За матеріалами: apparat.cc
