Наступного тижня глави урядів обиратимуть нового «міністра закордонних справ» для ЄС.
Про це йдеться у статті «Європа повинна показати більше сили», опублікованій на сайті німецької газети Die Welt, повідомляє ТСН.
Автор публікації, Крістоф Шлитц пише, що світ розвалюється на порозі Європи. Криза в Україні і льодовиковий період з Росією, терористичні групи ісламістів кам’яного століття в Іраку і Сирії, і нарешті, загострення конфлікту в Газі з ХАМАС, що відроджується, загрожують також безпеці європейців.
Упродовж багатьох років зовнішня політика ЄС, по суті, була політикою в гарну погоду в укоріненій геополітичній структурі. Тепер ці часи позаду. Є нові альянси, нові загрози й нові рубежі. Зовнішня політика ЄС потребує зараз в цьому лідерства. Тому рішення про наступного головного дипломата ЄС, яке буде прийнято 30 серпня, є таким важливим. Новий «Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки» став ключовою позицією для проведення інтересів ЄС: у найближчі роки кризи він повинен утримувати разом всі зовнішньополітичні нитки усередині ЄС і прийти до згоди між країнами 28,
вчасно розробити стратегії для нового європейського ландшафту безпеки, а також успішно вести переговори як шанований брокер від імені європейців у світі.
«Це високі вимоги. Тому посадою головного дипломата ЄС не варто торгувати на Брюссельському базарі. Але саме так це зараз виглядає. Глави урядів хочуть скласти власні пакети для різних європейських топ-посад, які орієнтовані на різні критерії, такі як Схід, Захід, чоловік, жінка, нові країни-члени, старі країни-члени ЄС. Такий тип політичного фольклору може бути доречним при розподілі місць у регіональному парламенті, для Брюсселя він не підходить. Те, що допомагає при занятті посади керівника столярного підприємства з десяти осіб, повинно також бути вирішальним і для вищих посад у Брюсселі. Вирішальним фактором є придатність кандидата. Європа більше не може дозволити собі другу Ештон, посаду нарешті повинен отримати кращий. Можна тільки крикнути главам урядів: Вибирайте Штайнмайєра! Міністр закордонних справ Німеччини, як ніхто інший, володіє компетентністю, досвідом, політичним інстинктом, дипломатичним чуттям і повагою.
Франк-Вальтер Штайнмайєр як новий головний європейський дипломат? Принаймні, сьогодні це нереально. Соціал-демократ з Нижньої Саксонії після років похмурих Вестервелле відчуває себе просто відмінно на своїй посаді як міністр закордонних справ, що повернувся, – але звернення до його державної політичної відповідальності у важкі часи могло б змусити його подумати. Але цього запрошення, очевидно, не буде», – йдеться у статті.
Це, на думку автора публікації, пов’язано з напруженою арифметикою пропорцій і квот еліти ЄС. За правилами гри, в яких так зване «право запозичення» важливе для партій, фаворитка на місце глави європейського уряду зараз Федеріка Могерини. Її кандидатуру запропонував прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці, який мав успіх на європейських виборах, рішуче виступав, раніше багато обіцяв, але після цього мало що зробив і якого його співвітчизники називають коміком («il comico»).
«Але Могерини – соціал-демократ, італійка і жінка. Цього досить, мабуть, як для кваліфікації. Але зовнішньополітичного досвіду або міжнародного становища у неї немає – 41-річна Могерини тільки 6 місяців обіймає посаду міністра закордонних справ своєї країни.
У більшості глав урядів, зокрема і канцлера ФРН, схоже, недобре передчуття з приводу особистості Могерини – але чи буде Ангела Меркель в кінці готова порушити правила гри в Брюсселі і зробити вибір на користь якості? Можливо, вони ще прийдуть до іншого найменшого спільного знаменника: такі імена, як Крісталіна Георгієва (Болгарія), Радослав Сікорський (Польща), Франс Тиммерманс (Нідерланди) і Елізабет Гігу (Франція) чутні в брюссельських коридорах. Але жоден з них, за винятком, можливо, Тиммерманса, навіть не наблизився до формату Штайнмайєра, жоден з них не зможе так спрямувати і організувати європейську політику, як це необхідно. Досвід з нинішнім міністром закордонних справ Кетрін Ештон повинен послужити достатнім попередженням для глав урядів. У неї не було зовнішньополітичного досвіду та міжнародної репутації. Вона заплуталася в бюрократичній павутині інститутів ЄС і – незважаючи на часткові успіхи в ядерних переговорах з Іраном і в зближенні між Сербією і Косово – не змогла надати європейській зовнішній політиці стратегічних переконань, загальної лінії та дієвості. Її недоліки ні в якому разі не повинні продовжувати існувати», – йдеться у статті.
